79 п 3 ук

Статья 79. Условно-досрочное освобождение от отбывания наказания

1. Лицо, отбывающее содержание в дисциплинарной воинской части, принудительные работы или лишение свободы, подлежит условно-досрочному освобождению, если судом будет признано, что для своего исправления оно не нуждается в полном отбывании назначенного судом наказания, а также возместило вред (полностью или частично), причиненный преступлением, в размере, определенном решением суда. При этом лицо может быть полностью или частично освобождено от отбывания дополнительного вида наказания.

2. Применяя условно-досрочное освобождение, суд может возложить на осужденного обязанности, предусмотренные частью пятой статьи 73 настоящего Кодекса, которые должны им исполняться в течение оставшейся не отбытой части наказания.

3. Условно-досрочное освобождение может быть применено только после фактического отбытия осужденным:

а) не менее одной трети срока наказания, назначенного за преступление небольшой или средней тяжести;

б) не менее половины срока наказания, назначенного за тяжкое преступление;

в) не менее двух третей срока наказания, назначенного за особо тяжкое преступление, а также двух третей срока наказания, назначенного лицу, ранее условно-досрочно освобождавшемуся, если условно-досрочное освобождение было отменено по основаниям, предусмотренным частью седьмой настоящей статьи;

г) не менее трех четвертей срока наказания, назначенного за преступления против половой неприкосновенности несовершеннолетних, а равно за тяжкие и особо тяжкие преступления, связанные с незаконным оборотом наркотических средств, психотропных веществ и их прекурсоров, а также за преступления, предусмотренные статьями 205, 205.1, 205.2, 205.3, 205.4, 205.5, 210 и 361 настоящего Кодекса;

д) не менее четырех пятых срока наказания, назначенного за преступления против половой неприкосновенности несовершеннолетних, не достигших четырнадцатилетнего возраста.

4. Фактически отбытый осужденным срок лишения свободы не может быть менее шести месяцев.

4.1. При рассмотрении ходатайства осужденного об условно-досрочном освобождении от отбывания наказания суд учитывает поведение осужденного, его отношение к учебе и труду в течение всего периода отбывания наказания, в том числе имеющиеся поощрения и взыскания, отношение осужденного к совершенному деянию и то, что осужденный частично или полностью возместил причиненный ущерб или иным образом загладил вред, причиненный в результате преступления, а также заключение администрации исправительного учреждения о целесообразности его условно-досрочного освобождения. В отношении осужденного, страдающего расстройством сексуального предпочтения (педофилией), не исключающим вменяемости, и совершившего в возрасте старше восемнадцати лет преступление против половой неприкосновенности несовершеннолетнего, не достигшего четырнадцатилетнего возраста, суд также учитывает применение к осужденному принудительных мер медицинского характера, его отношение к лечению и результаты судебно-психиатрической экспертизы.

5. Лицо, отбывающее пожизненное лишение свободы, может быть освобождено условно-досрочно, если судом будет признано, что оно не нуждается в дальнейшем отбывании этого наказания и фактически отбыло не менее двадцати пяти лет лишения свободы. Условно-досрочное освобождение от дальнейшего отбывания пожизненного лишения свободы применяется только при отсутствии у осужденного злостных нарушений установленного порядка отбывания наказания в течение предшествующих трех лет. Лицо, совершившее в период отбывания пожизненного лишения свободы новое тяжкое или особо тяжкое преступление, условно-досрочному освобождению не подлежит.

6. Контроль за поведением лица, освобожденного условно-досрочно, осуществляется уполномоченным на то специализированным государственным органом, а в отношении военнослужащих — командованием воинских частей и учреждений.

7. Если в течение оставшейся не отбытой части наказания:

а) осужденный совершил нарушение общественного порядка, за которое на него было наложено административное взыскание, или злостно уклонился от исполнения обязанностей, возложенных на него судом при применении условно-досрочного освобождения, а равно от назначенных судом принудительных мер медицинского характера, суд по представлению органов, указанных в части шестой настоящей статьи, может постановить об отмене условно-досрочного освобождения и исполнении оставшейся не отбытой части наказания;

б) осужденный совершил преступление по неосторожности либо умышленное преступление небольшой или средней тяжести, вопрос об отмене либо о сохранении условно-досрочного освобождения решается судом;

в) осужденный совершил тяжкое или особо тяжкое преступление, суд назначает ему наказание по правилам, предусмотренным статьей 70 настоящего Кодекса. По этим же правилам назначается наказание в случае совершения преступления по неосторожности либо умышленного преступления небольшой или средней тяжести, если суд отменяет условно-досрочное освобождение.

Комментарий к Ст. 79 УК РФ

1. Уголовно-правовые нормы об освобождении от наказания основаны на положениях ст. 50 Конституции о том, что каждый осужденный имеет право просить о смягчении наказания. Положения уголовного, уголовно-процессуального, уголовно-исполнительного законов об условно-досрочном освобождении с учетом комплексности института становились предметом неоднократного рассмотрения КС РФ.

Условно-досрочное освобождение по-прежнему может быть применено в отношении лиц, осужденных к двум видам наказаний — лишению свободы и содержанию в дисциплинарной воинской части (с учетом отложенного до 2014 г. характера норм о принудительных работах). Уголовное законодательство не содержит запрета на применение условно-досрочного освобождения ни к одной категории осужденных к этим видам наказаний, в том числе к лицам, находящимся в следственных изоляторах (см. ст. ст. 77 — 77.1 УИК), к отбывающим пожизненное лишение свободы и к лицам, к которым ранее применялось условно-досрочное освобождение, но было отменено по основаниям, предусмотренным ч. 7 комментируемой статьи.

2. К субъектам, осужденным к другим видам наказаний, условно-досрочное освобождение не применимо. Исключение составляют случаи, когда лицо наряду с лишением свободы или содержанием в дисциплинарной воинской части было осуждено к дополнительному наказания (ст. 45 УК).

При условно-досрочном освобождении от основного наказания осужденного, которому было назначено дополнительное наказание, либо замене неотбытого наказания более мягким видом наказания судам надлежит обсуждать вопрос о возможности освобождения осужденного полностью или частично и от дополнительного наказания. Если дополнительное наказание исполнено (взыскан штраф, лицо лишено специального, воинского или почетного звания, классного чина, государственных наград), вопрос об освобождении осужденного от этого дополнительного наказания решаться не должен. При частичном исполнении дополнительного наказания (взыскана часть штрафа) суд вправе решить вопрос о частичном или полном освобождении лица от оставшейся части дополнительного наказания. В тех случаях, когда дополнительное наказание (например, лишение права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью) не исполнялось, суд вправе освободить осужденного от него полностью или частично. Решение суда по этому вопросу необходимо изложить в резолютивной части постановления. Если осужденный был условно-досрочно освобожден от основного наказания, а в освобождении от дополнительного наказания отказано полностью либо частично, то вопрос о повторном обращении об освобождении от дополнительного наказания может быть рассмотрен при условии соблюдения сроков такого обращения, установленных ч. 10 ст. 175 УИК (см. п. 9 Постановления Пленума ВС РФ от 21.04.2009 N 8)).

3. Действующая редакция нормы указывает на обязательность рассмотрения этого вопроса судом и применение условно-досрочного освобождения при наличии совокупности двух обязательных условий (оснований): судом должно быть признано, что осужденным фактически отбыта определенная в законе часть срока наказания (объективное, фактическое основание), а для своего исправления он не нуждается в полном его отбывании (субъективное основание). Само по себе отбытие осужденным части срока наказания не может служить безусловным основанием для его условно-досрочного освобождения.

Для установления субъективного основания, с учетом корреспондирующих положений ст. 175 УИК, в ее истолковании КС РФ и ВС РФ, следует оценить сведения, свидетельствующие о том, что осужденный более не нуждается в полном отбывании наказания (возмещение частично или полностью причиненного ущерба или заглаживание иным образом вреда, причиненного преступлением, раскаяние в совершенном деянии, иные характеризующие данные, позволяющие сделать вывод о его исправлении во время исполнения наказания, с учетом мнения администрации исправительного учреждения (о понятии исправления см. ст. 9 УИК) (см. п. п. 1, 5, 6, 7, 11, 14, 20 Постановления Пленума ВС РФ от 21.04.2009 N 8)).

4. В силу ст. 175 УИК с ходатайством об условно-досрочном освобождении в суд может обратиться осужденный, его адвокат, законный представитель. Такое ходатайство подается через администрацию исправительного учреждения, которая в течение 10 дней обязана направить его в суд с необходимыми характеризующими материалами и со своим заключением о целесообразности условно-досрочного освобождения. Процессуальный порядок разрешения вопроса об условно-досрочном освобождении судом на основе принципов уголовного судопроизводства, в том числе права на юридическую помощь и состязательности, предусмотрен гл. 47 УПК (см. также Постановление Пленума ВС РФ от 20.12.2011 N 21) .
———————————
Подробнее см., например: Толкаченко А.А. Применение судами законодательства об исполнении приговора: основные тезисы постановления Пленума ВС РФ // Уголовный процесс. 2012. N 2. С. 66 — 73.

5. При применении к осужденному условно-досрочного освобождения от наказания на него возможно возложение исполнения обязанностей, предусмотренных ч. 5 ст. 73 УК: судья вправе на основании ч. 2 комментируемой статьи установить как одну, несколько обязанностей, так и все обязанности, указанные в ч. 5 ст. 73 УК, а также возложить иные обязанности, способствующие его исправлению (см. п. 10 Постановления Пленума ВС РФ от 21.04.2009 N 8, а также ч. 4 ст. 188 УИК).

В соответствии с ч. 6 комментируемой статьи контроль за последующим поведением освобожденного лица осуществляется уполномоченным на то специализированным государственным органом, а в отношении военнослужащих — командованием воинских частей и учреждений. При этом следует иметь в виду положения ч. 2 ст. 187 УИК о том, что в порядке, предусмотренном законодательством РФ и нормативными правовыми актами, к осуществлению контроля за поведением условно осужденных привлекаются работники соответствующих служб органов внутренних дел .
———————————
В силу п. 26 ст. 12 Закона о полиции для выполнения возложенных обязанностей полиции предоставляется право осуществлять контроль (надзор) за соблюдением лицами, освобожденными из мест лишения свободы, установленных для них судом в соответствии с федеральным законом запретов и ограничений; участвовать в осуществлении контроля за поведением осужденных, которым назначено наказание, не связанное с лишением свободы, или наказание в виде лишения свободы условно.

6. В ч. 3 — 5 комментируемой статьи предусмотрены конкретные сроки наказания, подлежащие обязательному отбытию для решения вопроса об условно-досрочном освобождении и которые зависят от категории совершенных осужденным преступлений (см. ст. 15 УК).

При этом фактически отбытый осужденным срок лишения свободы, в том числе с зачетом времени содержания его под стражей в порядке меры пресечения, не может быть менее шести месяцев.

Если виновный осужден по совокупности преступлений различных категорий, то ходатайство об условно-досрочном освобождении может быть инициировано по отбытии необходимого для этого срока за наиболее тяжкое преступление, а при его разрешении надлежит исходить из окончательного срока наказания, назначенного по совокупности преступлений (приговоров) (см. п. 2 Постановления Пленума ВС РФ от 21.04.2009 N 8).

В тех случаях, когда наказание осужденному было смягчено актами амнистии или помилования либо определением (постановлением) суда, то при применении условно-досрочного освобождения следует исчислять фактически отбытый срок наказания, исходя из наказания, установленного актами амнистии или помилования либо определением (постановлением) вышестоящего суда.

В связи с неоднократными изменениями нормы в части сроков отбытия наказания, в том числе их увеличением (например, Федеральным законом от 29.02.2012 N 14-ФЗ об усилении уголовной ответственности за преступления сексуального характера, совершенные в отношении несовершеннолетних), следует руководствоваться общими правилами о действии уголовного закона во времени и исходить из тех сроков, которые подлежали применению на момент совершения субъектом преступления, с учетом положений ст. 10 УК о запрете придания обратный силы более строгому закону (см. коммент. к ст. 10).

7. Исходя из принципов гуманизма, равенства, справедливости, условно-досрочное освобождение может быть применено и к лицу, осужденному к пожизненному лишению свободы. Для этого необходимо отбытие не менее 25 лет лишения свободы и мотивированное решение суда о том, что осужденный не нуждается в дальнейшем отбывании наказания.

Положения комментируемой статьи по своему конституционно-правовому смыслу не препятствуют применению условно-досрочного освобождения и в отношении лиц, которым назначенное по приговору суда наказание в виде смертной казни было в порядке помилования заменено на лишение свободы .
———————————
См.: Определение КС РФ от 11.07.2006 N 406-0 «По жалобе гражданина Груздева Алексея Александровича на нарушение его конституционных прав статьей 79 УК Российской Федерации и частью третьей статьи 399 Уголовно-процессуального кодекса Российской Федерации» // СЗ РФ. 2007. N 2. Ст. 403.

Освобождение от дальнейшего отбывания наказания в виде пожизненного лишения свободы применяется лишь при отсутствии у осужденного злостных нарушений установленного порядка его отбывания в течение предшествующих трех лет. При отказе в условно-досрочном освобождении повторное обращение с таким ходатайством может иметь место по истечении трех лет со дня вынесения соответствующего постановления суда (ч. 10 ст. 175 УИК). Лицо, совершившее в период отбывания пожизненного лишения свободы новое тяжкое или особо тяжкое преступление, условно-досрочному освобождению не подлежит (ч. 5 комментируемой статьи).

8. Решая вопрос об условно-досрочном освобождении от отбывания наказания либо замене неотбытой части наказания более мягким видом наказания, суд не вправе заменять неотбытый срок наказания в виде лишения свободы условным осуждением в порядке ст. 73 УК, сокращать неотбытый срок наказания, а может лишь условно-досрочно освободить осужденного от неотбытой части наказания либо заменить ее более мягким видом наказания или отказать в этом (см. п. 9 Постановления Пленума ВС РФ от 21.04.2009 N 8).

9. В ч. 7 комментируемой статьи содержатся основания, при которых условно-досрочное освобождение может быть отменено. К ним относятся не только злостное, т.е. неоднократное (см. п. 23 Постановления Пленума ВС РФ от 21.04.2009 N 8) уклонение от выполнения возложенных обязанностей, но и нарушение осужденным общественного порядка, за которое на него было наложено административное взыскание. В таком случае суд по месту жительства осужденного, по представлению специализированного органа, призванного осуществлять контроль за освобожденными, может принять решение об отмене условного освобождения и направлении осужденного в места лишения свободы для реального исполнения оставшейся неотбытой части наказания.

10. При совершении в период оставшейся неотбытой части наказания преступления вопрос о сохранении или отмене условно-досрочного освобождения решается судом, рассматривающим новое дело, при постановлении приговора. В случае отмены условно-досрочного освобождения вынесения специального решения и отдельного постановления (по типу ч. 5 ст. 74 УК) об этом не требуется, а наказание назначается по правилам совокупности приговоров (ст. 70 УК).

Уголовный Кодекс РК
Статья 79. Судимость

1. Лицо, осужденное за совершение преступления, считается судимым со дня вступления обвинительного приговора суда в законную силу до момента погашения или снятия судимости. Судимость в соответствии с настоящим Кодексом учитывается при определении рецидива преступлений, опасного рецидива преступлений и при назначении наказания.

2. Лицо, освобожденное от наказания, а также осужденное за совершение уголовного проступка, признается не имеющим судимости.

3. Судимость погашается:

1) в отношении лиц, условно осужденных, – по истечении срока пробационного контроля;

2) в отношении лиц, осужденных к более мягким видам наказаний, чем лишение свободы, – по фактическому отбытию наказания;

3) в отношении лиц, осужденных к лишению свободы за преступления небольшой или средней тяжести, – по истечении трех лет после отбытия наказания;

4) в отношении лиц, осужденных к лишению свободы за тяжкие преступления, – по истечении шести лет после отбытия наказания;

5) в отношении лиц, осужденных к лишению свободы за особо тяжкие преступления, – по истечении восьми лет после отбытия наказания.

4. Если осужденный в установленном законом Республики Казахстан порядке был досрочно освобожден от отбывания наказания или неотбытая часть наказания была заменена более мягким видом наказания, то срок погашения судимости исчисляется исходя из фактически отбытого срока наказания с момента освобождения от отбывания основного и дополнительного видов наказаний.

5. Если наряду с основным наказанием лицу назначалось по приговору суда дополнительное наказание, то срок погашения судимости исчисляется с момента отбытия основного и дополнительного видов наказаний.

В случаях назначения дополнительного наказания в виде лишения права занимать определенную должность или заниматься определенной деятельностью пожизненно срок погашения судимости исчисляется с момента отбытия основного вида наказаний.

6. При осуждении лица по совокупности уголовных правонарушений или по совокупности приговоров за преступления, относящиеся к различной степени тяжести, судимости погашаются за каждое преступление самостоятельно, при этом сроки погашения исчисляются с момента отбытия наказания по совокупности уголовных правонарушений или совокупности приговоров.

7. Если осужденный после отбытия наказания вел себя безупречно, то по его ходатайству суд может снять с него судимость до истечения срока погашения судимости.

Данная норма не распространяется на лиц, осужденных к лишению свободы за тяжкие или особо тяжкие преступления, а также наказание которым назначено при рецидиве преступлений или опасном рецидиве преступлений.

8. Если осужденный до истечения срока погашения судимости вновь совершил преступление, течение срока, погашающего судимость, прерывается. Срок погашения судимости по первому преступлению исчисляется заново после фактического отбытия основного и дополнительного видов наказаний за последнее преступление. В этих случаях лицо считается судимым за оба преступления до истечения срока погашения судимости за наиболее тяжкое из них.

9. Погашение или снятие судимости аннулирует все правовые последствия, связанные с судимостью, за исключением ограничений, установленных назначенным пожизненно дополнительным видом наказания.

Атака у Кабулі біля представництв ЄС — 3 загиблих і 79 поранених

Це зовнішні посилання і відкриються в новому вікні

Це зовнішні посилання і відкриються в новому вікні

Внаслідок потужного вибуху у центрі столиці Афганістану загинули щонайменше троє і поранені 79 людей.

МЗС України перевіряє, чи є серед постраждалих українці, розповіла ВВС Україна речник відомства Мар’яна Беца.

За даними поліції, це була атака смертника, який вчинив вибух біля старої будівлі міністерства внутрішніх справ, яка розташована поруч з представництвами країн ЄС та Вищої ради миру.

За словами свідків, що у зоні, де стався вибух, перебували багато людей.

Відповідальність за вибух вже взяло на себе угруповання «Талібан».

Тиждень тому внаслідок атаки на готель у Кабулі загинули 22 людини, зокрема і семеро українців. Ще 19 українців вцілілі під час смертельного нападу.

Більшість загиблих та вцілілих українців працювали на афганські авіакомпанії.

Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, г.

МІНІСТЕРСТВО РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ, БУДІВНИЦТВА ТА ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
15 травня 2015 р.
за № 547/26992

Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт

Відповідно до розділу I Закону України від 13 січня 2015 року № 92-VІІI «Про внесення зміни до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо прийняття в експлуатацію об’єктів будівництва, збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт» НАКАЗУЮ:

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року № 95 «Про затвердження Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж», зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 квітня 2013 року за № 612/23144.

3. Департаменту державних програм та розвитку житлового будівництва (Денисюк І.П.), Департаменту нормативно-правового регулювання (Малашкін М.А.) разом з Державною архітектурно-будівельною інспекцією України (Драч С.В.) в установленому законодавством порядку забезпечити подання цього наказу на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.

4. Цей наказ набирає чинності з дня його офіційного опублікування.

5. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра Абрамовського Р.Р.

Перший заступник Міністра

Голова
Державної регуляторної служби України

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ
Міністерства регіонального
розвитку, будівництва
та житлово-комунального
господарства України
24.04.2015 № 79

Зареєстровано в Міністерстві
юстиції України
15 травня 2015 р.
за № 547/26992

ПОРЯДОК
прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт

І. Загальні положення

1. Цей Порядок встановлює процедуру та умови прийняття в експлуатацію збудованих без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження:

індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, збудованих у період з 05 серпня 1992 року до 12 березня 2011 року;

збудованих у період до 12 березня 2011 року:

громадських будинків I і II категорій складності;

будівель і споруд сільськогосподарського призначення I і II категорій складності (далі — об’єкти).

2. У цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:

господарські (присадибні) будівлі — допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо та прибудови до них;

господарські (присадибні) споруди — земельні поліпшення, що не належать до будівель та приміщень, призначені для виконання спеціальних технічних функцій, до яких належать колодязі, вигрібні ями, огорожі, ворота, хвіртки, замощення тощо та прибудови до них;

дачний будинок — будинок, який використовується протягом року з метою позаміського відпочинку, та прибудова до нього;

замовник — особа, що має право власності чи право користування земельною ділянкою, на якій розміщено об’єкт, та подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву;

індивідуальний (садибний) житловий будинок — будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, установлених законом, іншими нормативно-правовими актами, поверховість якої не повинна перевищувати чотирьох поверхів, призначена для постійного в ній проживання, яка складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень, і прибудова до неї;

садовий будинок — будинок для літнього використання та прибудова до нього;

технічне обстеження — комплекс заходів, спрямованих на встановлення технічного стану будівельних конструкцій та інженерних мереж об’єкта з метою визначення можливості або неможливості його надійної та безпечної експлуатації.

Громадські будинки та будівлі і споруди сільськогосподарського призначення, які належать до I та II категорій складності, визначаються відповідно до будівельних норм, державних стандартів і правил.

II. Проведення технічного обстеження

1. Технічне обстеження об’єктів проводиться відповідно до цього Порядку з урахуванням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, а також особливостей, передбачених пунктом 6 цього розділу.

2. Технічне обстеження проводиться суб’єктом господарювання, який має у своєму складі відповідних виконавців, що згідно із Законом України «Про архітектурну діяльність» одержали кваліфікаційний сертифікат, або фізичною особою — підприємцем, яка згідно із цим Законом має кваліфікаційний сертифікат (далі — виконавці).

3. Технічне обстеження включає такі етапи:

попереднє (візуальне) обстеження об’єкта, у тому числі огляд і фотографування об’єкта та його конструктивних елементів, виконання обмірів, визначення категорії складності об’єкта, аналіз проектної та іншої технічної документації (за наявності);

детальне (інструментальне) обстеження об’єкта, у тому числі визначення параметрів і характеристик матеріалів, виробів та конструкцій, із залученням фахівців відповідної спеціалізації та атестованих лабораторій (за необхідності).

Якщо етапи технічного обстеження об’єкта, що проводилось, не збігаються з названими етапами, зазначаються фактично пройдені етапи технічного обстеження.

4. Не дозволяється проведення технічного обстеження виключно за фотографіями, відеозаписами, кресленнями чи іншими документами без візуального огляду об’єкта.

5. На підставі інформації, отриманої під час технічного обстеження, з урахуванням виду, складності, технічних та інших особливостей об’єкта, проведених заходів, передбачених пунктом 3 цього розділу, а також даних технічного паспорта, проектної та іншої технічної документації на об’єкт (за наявності) виконавець проводить оцінку технічного стану об’єкта та складає звіт про проведення технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 1 до цього Порядку.

Пронумерований, прошнурований звіт підписується та скріплюється особистою печаткою виконавця (за наявності) і затверджується суб’єктом господарювання, який проводив технічне обстеження (для юридичних осіб).

6. Технічне обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно проводиться виконавцем (експертом (інженером) з технічної інвентаризації) під час їх технічної інвентаризації лише за результатами попереднього (візуального) етапу обстеження з проставлянням у технічному паспорті відмітки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Відмітка про проведене технічне обстеження проставляється у технічному паспорті на схематичному плані земельної ділянки.

III. Прийняття в експлуатацію об’єктів

1. Прийняття в експлуатацію об’єктів здійснюється безоплатно органом державного архітектурно-будівельного контролю протягом 10 робочих днів з дня подання заяви власниками (користувачами) земельних ділянок, на яких розміщені такі об’єкти, за результатами технічного обстеження цих об’єктів шляхом реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації (далі — декларація), яка складається за формою, наведеною в додатку 3 до цього Порядку.

Об’єкт не може бути прийнятий в експлуатацію згідно з цим Порядком у разі наявності відхилень від вимог державних будівельних норм, визначених такими нормами як недопустимі (заборонені).

2. Замовник або його уповноважена особа подає з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги» до органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об’єкта заяву про прийняття в експлуатацію об’єкта, до якої додаються:

два примірники заповненої декларації;

звіт про проведення технічного обстеження об’єкта з інформацією щодо можливості його надійної та безпечної експлуатації (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно);

засвідчені в установленому порядку копії:

документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, на якій розміщено об’єкт;

технічного паспорта (з відміткою про проведене технічне обстеження у випадках, передбачених пунктом 6 розділу II цього Порядку).

Звіти про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об’єкта, складені в період з 29 квітня 2013 року до дня набрання чинності цим Порядком, подаються разом з інформацією, отриманою виконавцем від місцевого органу містобудування та архітектури, щодо відповідності місця розташування об’єкта вимогам державних будівельних норм.

Технічні паспорти, складені до набрання чинності цим Порядком, щодо індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків загальною площею до 300 квадратних метрів включно, а також господарських (присадибних) будівель і споруд загальною площею до 100 квадратних метрів включно подаються за умови проставляння в них відмітки про проведення їх технічного обстеження за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Заява про прийняття в експлуатацію об’єкта підписується також співвласниками земельної ділянки та зазначеного об’єкта (у разі їх наявності).

3. Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає документи, зазначені в пункті 2 цього розділу, та приймає рішення про реєстрацію декларації або її повернення у строк, передбачений пунктом 1 цього розділу.

4. Дані, зазначені в декларації, повинні узгоджуватися з документами, які подаються разом з нею.

Замовник є відповідальним за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації, відповідно до закону.

5. Орган державного архітектурно-будівельного контролю повертає замовнику декларацію на доопрацювання з обґрунтуванням причин, якщо вона подана чи оформлена з порушенням вимог, установлених цим Порядком, у тому числі у разі виявлення невідповідності поданих документів вимогам законодавства, виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Документи, які було додано замовником до заяви, зберігаються в органі державного архітектурно-будівельного контролю.

6. У разі прийняття рішення про повернення декларації орган державного архітектурно-будівельного контролю у строк, передбачений для її реєстрації, надсилає замовнику письмове повідомлення про прийняте рішення з обґрунтуванням причин повернення та документи, які потребують доопрацювання.

7. Після усунення недоліків, що стали підставою для прийняття рішення про повернення декларації, замовник може повторно подати до органу державного архітектурно-будівельного контролю документи згідно з цим Порядком.

8. До власників (користувачів) земельних ділянок, які відповідно до пункту 9 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» подали документи про прийняття в експлуатацію об’єктів, штрафні санкції за виконання будівельних робіт без отримання документів, що дають право на їх виконання, та за експлуатацію або використання об’єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, не застосовуються.

9. Один примірник декларації після її реєстрації повертається замовнику, а інший залишається в органі державного архітектурно-будівельного контролю, який її зареєстрував.

10. Датою прийняття в експлуатацію об’єкта є дата реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації.

11. Зареєстрована декларація є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об’єкт необхідних для його функціонування ресурсів — води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об’єкт до державної статистичної звітності та оформлення права власності на нього.

За наявності правовстановлюючих документів щодо об’єкта, який вводиться в експлуатацію, зареєстрована декларація є також підставою для внесення змін до технічного паспорта об’єкта.

12. Замовник зобов’язаний протягом семи календарних днів з дня прийняття в експлуатацію об’єкта подати копію декларації місцевому органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням об’єкта для подання такими органами інформації про прийнятий в експлуатацію об’єкт до органу державної статистики.

13. Реєстрація декларації про готовність об’єкта до експлуатації може бути скасована:

у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними в декларації), наведених у зареєстрованій декларації;

відповідно до рішення суду про скасування реєстрації декларації про готовність об’єкта до експлуатації, яке набрало законної сили.

14. Реєстрація декларації скасовується шляхом видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю відповідного наказу про скасування реєстрації декларації та виключення відповідних відомостей з Єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об’єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів (далі — Єдиний реєстр) протягом п’яти робочих днів з дня настання підстав, указаних у пункті 13 цього розділу.

Про скасування декларації замовнику письмово повідомляють протягом трьох робочих днів з дня її скасування.

Після скасування реєстрації декларації замовник має право повторно подати її згідно з вимогами цього Порядку.

15. У разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю наведених у декларації недостовірних даних (встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними в декларації) він письмово повідомляє замовника протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.

Замовник зобов’язаний протягом трьох робочих днів з дня самостійного виявлення технічної помилки (описки, друкарської, граматичної, арифметичної помилки) у зареєстрованій декларації або отримання відомостей про виявлення недостовірних даних подати достовірні дані щодо інформації, яка потребує змін, для внесення їх органом державного архітектурно-будівельного контролю до Єдиного реєстру шляхом подання особисто або надсилання органу державного архітектурно-будівельного контролю рекомендованим листом з описом вкладення заяви, декларації, в якій виявлено технічну помилку або недостовірні дані, в одному примірнику та декларації, в якій враховано зміни, у двох примірниках за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю здійснює реєстрацію декларації, в якій враховано зміни, згідно з цим Порядком.

Відомості щодо внесення даних, зазначених у декларації, в якій виявлено технічну помилку або недостовірні дані, підлягають виключенню з Єдиного реєстру в установленому порядку.

На декларації, в якій виявлено технічну помилку, у верхньому лівому куті проставляється відмітка: «У зв’язку зі змінами, внесеними декларацією від ________ 20__ р. № ___, ця декларація втратила чинність» із зазначенням дати, підпису уповноваженої посадової особи, скріпленого особистою печаткою.

IV. Видача дублікатів зареєстрованих декларацій

У разі втрати або пошкодження декларації орган державного архітектурно-будівельного контролю видає безоплатно дублікат зареєстрованої декларації протягом десяти робочих днів з дня надходження від замовника відповідної заяви та підтвердження розміщення ним у засобах масової інформації повідомлення про втрату декларації або надання пошкодженої декларації.

Виготовлення дубліката здійснюється шляхом проставлення на копії зареєстрованої декларації слова «ДУБЛІКАТ», підпису уповноваженої посадової особи, скріпленого особистою печаткою (за наявності), та дати видачі дубліката.

Т.в.о. директора
Департаменту державних
програм та розвитку
житлового будівництва

Книга «Контурні карти з історії України для 10 класу» 978-966-8804-79-3

  • Переплет: мягкий
  • Издательство: Мапа
  • Жанр: Школьный возраст
  • Год издания: 2014
  • Язык: украинский
  • Наличие иллюстраций: черно-белые иллюстрации
  • Страна-производитель: Украина

С этим товаром покупают

Характеристики и комплектация могут быть изменены производителем.
Цвет изделия может отличаться из-за настроек монитора.
Год издания этой книги может отличаться от указанного в описании.

Фото Книга «Контурні карти з історії України для 10 класу» 978-966-8804-79-3

Написать отзыв о Книга «Контурні карти з історії України для 10 класу» 978-966-8804-79-3

Спасибо, что делитесь опытом!

Все отзывы на сайте проходят модерацию, это может занять некоторое время.

Если Вы хотите задать какой-либо вопрос, сначала выберите его тематику. Это увеличит скорость обработки запроса. Постарайтесь ясно сформулировать вопрос, добавляя необходимые детали.

Ответ Вы получите на электронный адрес, указанный при регистрации.

Дополнительный адрес для Ваших вопросов, пожеланий, предложений: [email protected]