Адвокат марченко роман васильевич

Адвокат марченко роман васильевич

Адвокатский кабинет «Защита чести» г. Астрахань
414000, г. Астрахань, ул. Бэра, 2, офис 10, тел. 8 (8512) 70-35-99, е-маil: [email protected]


http://yacht0.webnode.ru/uslugi/
АСТРАХАНСКАЯ НЕДВИЖИМОСТЬ — самые свежие объявления о продаже нежвижимости с фотографиями
Астраханское представительство брокерской компании Риком-Траст: Купить продать акции, интернет-трейдинг

До 1 ноября 2018 года адвокатский кабинет проводит рекламную акцию — он-лайн консультация с выдачей официальной письменной справки по любым вопросам правового характера всего за 255 рублей. Обращаться на эл. почту.
*** В адвокатском кабинете открыты 2 вакансии для стажеров-практикантов. Соискатели приглашаются на собеседование. Обращаться на электронную почту [email protected]

***
ЦЕЛЕБНЫЙ СОК ОТ КОМПАНИИ МОНАВИ
продажа, построение сети сбыта, заработок zdesь

Досье: Марченко Роман Викторович

21 ноября 2016 г. 15:31

Д епутат Киевского городского совета VIII созыва (внефракционный, экс-член фракции “Объединение “Самопомощь”). Первый заместитель председателя постоянной комиссии Киевсовета по вопросам градостроительства, архитектуры и землепользования.

Место рождения, образование

Роман Марченко родился 19 декабря 1975 года в Киеве.

В 1998 году окончил факультет международного права Института международных отношений Киевского национального университета им. Тараса Шевченко, получив диплом магистра международного права и референта-переводчика с английского языка.

В 1999 году получил свидетельство о праве на адвокатскую деятельность. Кроме того, имеет лицензию Министерства экономики и по вопросам европейской интеграции Украины на осуществление деятельности арбитражных управляющих.

Семейное положение

Согласно данным, указаным в декларациях, Роман Марченко женат на Светлане Васильевне Марченко. При этом, в его профиле Facebook как жена указана Алиса Марченко.

Роман Марченко имеет двух дочерей: старшую — Александру и младшую — Дашу.

Карьера

Роман Марченко начал свой трудовой путь в 1994 году с должности младшего юрисконсульта. Затем работал юрисконсультом.

До 1997 года работал юристом в юридической фирме “DML”, а позже — начальником юридического управления фармацевтической компании “Оптима — Фарм”.

С 1997 года работает в юридической фирме “Ильяшев и Партнеры” и является одним из двух ее основателей.

Роман Марченко работал помощником-консультантом народных депутатов Украины — “регионалов” Ивана Бастрыги (IV созыв) и Александра Галуненко (V созыв) на общественных началах.

С 25 октября 2015 года депутат Киевского городского совета ( до сентября 2018 года — член фракции “Объединение “Самопомощь”, позже — внефракционный) . Баллотировался и был избран от “Самопомощи” по 19-му избирательному округу Дарницкого района столицы.

С 1 декабря 2015 года — первый заместитель председателя постоянной комиссии Киевского городского совета по вопросам градостроительства, архитектуры и землепользования Александра Мищенко (фракция “Солидарность”). Курирует вопросы градостроительства и архитектуры.

11 сентября 2018 года глава фракции “Самопомощь” в Киевсовете Сергей Гусовский заявил о самороспуске фракции . Такое решение было принято после того, как исполком партии “Объединение “Самопомощь” исключил четырех депутатов Киевсовета из рядов партии, за причиненный ущерб репутации политической силы. Речь шла о поддержании депутатами решения Киевсовета о выделении родственникам Романа Марченко земельных участков.

Общественная деятельность

Роман Марченко является:

вице-президентом Ассоциации юридических фирм Украины;

председателем постоянно действующего Третейского суда при Ассоциации юридических фирм;

членом Киевской областной коллегии адвокатов.

Кроме того, он был членом Общественного совета Министерства юстиции.

Регалии

11 ноября 2016 года Роман Марченко был награжден Благодарностью премьер-министра Владимира Гройсмана за весомый личный вклад в укрепление законности, многолетний добросовестный труд, высокий профессионализм.

В 2016 году был награжден “Юридической премией” как лучший юрист в сфере арбитража.

В 2014 году получил “Юридическую премию” как лучший судебный юрист Украины.

Связи, схемы

По данным информационных ресурсов, в свое время Роман Марченко был очень тесно связан с представителями “Партии Регионов”. Кроме того, что он длительный период являлся помощником нардепов — “регионалов”, его фирма — “Ильяшев и партнеры” вот уже много лет, видимо, с благословения экс-генпрокурора Виктора Пшонки, представляет интересы Украины в международных судах при рассмотрении скандального дела «БТА Банка». До 2009 года этот банк возглавлял казахский оппозиционер Мухтар Аблязов, которого подозревают в хищении 6 млрд. долл. США. Любопытно то, что в этом деле интересы Украины должна была представлять Генеральная прокуратура, а не какая-нибудь частная юридическая компания. Однако, во времена президентства Виктора Януковича эту работу доверили юрфирме “Ильяшев и партнеры”.

Обращает на себя внимание и тот факт, что в 2015 году, когда уже вовсю шла война на Донбассе, фирма “Ильяшев и партнеры” открыла в России свой офис. Кроме того, юридическая фирма продолжает тесное сотрудничество с РФ по делу “БТА Банка”.

Скандалы

Имя Романа Марченко не раз всплывало в скандальных публикациях на страницах различных изданий. Причем «светился» он не только в дурно пахнущих «политических» делах, но и “экономических”.

Некоторые СМИ, например, считают его непосредственным участником схемы разворовывания одиозными украинскими олигархами – Сергеем Левочкиным и Дмитрием Фирташем обанкроченного завода “Сумыхимпром”, где Марченко был назначен распорядителем имущества.

Будучи депутатом Киевсовета, Роман Марченко также успел “отметиться” не в одной скандальной истории.

Так, его инициатива о передаче Национального Экспоцентра (ВДНХ) из государственной в коммунальную собственность вызвала яростное сопротивление общественности и вполне резонные подозрения в том, что таким образом создается почва для возможной застройки территории площадью 286,3 гектаров, на которой расположены здания, занесенные в Реестр памятников культурного наследия — ведь целевое назначение коммунальной земли изменить гораздо легче.

Вторая, не менее скандальная инициатива Марченко, касается отстаивания им прав мормонов на строительство церкви в столичном микрорайоне “Татарка”. На этой почве депутат от «Самопомощи» даже подрался с журналистом.

По данным СМИ, участок, площадью почти в гектар, на углу улиц Глыбочицкая и Татарская еще в 2005 году был предоставлен в аренду сторонникам мормонского религиозного течения и все эти годы стоял, обнесенный забором. Поскольку эта зеленая зона на протяжении многих лет пребывала в запущенном состоянии, а арендатор не выполнял условия договора, депутаты Киевсовета приняли решение о расторжении договора аренды и обустройстве на этом участке сквера.

Однако, Марченко не одобрил данное решение, тем самым становясь не на сторону жителей микрорайона, а на сторону нетрадиционной церкви. Это и неудивительно, ведь в суде оказалось, что интересы этой церкви представляет юридическая компания “Ильяшев и партнеры”, в которой Марченко является старшим партнером. Таким образом, своими действиями, Марченко нарушил 28 статью закона Украины “О предотвращении коррупции”, о которой как профессиональный юрист он не мог не знать.

В сентябре 2016 года, Роман Марченко зарегистрировал проект решения об отмене решения Киевсовета “О расторжении договора аренды земельного участка на ул. Глыбочицкой, 5 в Шевченковском районе Киева, заключенного между Киевским горсоветом и Религиозным Управлением Церкви Иисуса Христа Святых последних дней в Украине”.

Также имя Марченко время от времени всплывает в скандале вокруг застройки территории на месте снесенного Сенного рынка. И хотя, в этом случае он выступает как защитник прав городской общины, весьма настораживает тот факт, что компания “Ильяшев и партнеры” опять таки является стороной конфликта, и об этом депутат скромно умалчивает.

9 февраля 2017 года Роман Марченко внезапно написал заявление о сложении своих депутатских полномочий. По словам главы фракции “Самопомощь” Сергея Гусовского, причиной преждевременной отставки его коллеги стало стремительное развитие его бизнеса. Заявление первого замглавы земельной комиссии Киевсовета ставили на голосование горсовета два раза, однако, документ все-равно не нашел поддержки в сессионном зале.

6 сентября 2018 года прогремел новый скандал — исполком партии “Объединение “Самопомощь” принял решение об исключении депутатов Киевсовета Сергея Гусовского , Алексея Руденко, Сергея Харчука и Вадима Васильчука из членов партии. Их обвиняли в нанесении значительного ущерба репутации политической силы. В частности, речь шла о поддержании депутатами решения Киевсовета о выделении родственникам Романа Марченко земельных участков в Киеве общей площадью 1,4 га, которые, якобы, предварительно были незаконно им же захвачены. Также исполком партии решил инициировать процедуру отзыва по народной инициативе депутата Романа Марченко, а все обнаруженные документы относительно вероятных коррупционных схем передать в НАПК, НАБУ и другие органы правопорядка. В свою очередь, Марченко такие обвинения отрицал и уверял, что «стал жертвой странной операции» — дескать эти участки находятся в собственности его семьи уже долгие годы. В результате конфликта, фракция “Самопомощь” в Киевсовете была самороспущена.

Доходы, имущество

Основным бизнесом Романа Марченко на протяжении многих лет являлась юридическая фирма “Ильяшев и партнеры”, совладельцем которой он являлся. Однако, в 2015 году депутат вышел из числа руководства компании.

Общий доход Романа Марченко в 2015 году составил 1,358 млн грн (109 тыс. грн — зарплата, 847 тыс. грн — доход от профессиональной деятельности, 400 тыс. грн — от отчуждения ценных бумаг и корпоративных прав, страховые выплаты — 2 тыс. грн).

В собственности депутата значилось:

— четыре земельных участка: 9826 кв. м., 1918 кв. м., 10059 кв. м. (часть декларанта — 3353 кв. м.) и 605 кв. м.;

— две квартиры: 59 кв. м. и 67,7 кв. м. (часть декларанта — 16,9 кв. м.);

— шесть автомобилей: Toyota Land Cruiser (2010 г.в.), Toyota Prado (2006 г.в.), Peugeot 308 (2012 г.в.), Chevrolet Tacuma (2004 г.в.), HUAXIANG FUQI (2005 г.в.), Daewoo Racer (1996 г.в.) и прицеп (1988 г.в.).

В банке депутат хранил 809,8 тыс. грн из которых 261,6 тыс. грн внес в 2015 году.

Заработков у членов семьи Марченко в отчетном году не было, зато им принадлежало:

девять земельных участка: шесть по 1 га, два по 910 кв. м. и один — 1918 кв. м.;

два жилых дома — 841,6 кв. м. и 200,4 кв. м.;

квартира — 67,7 кв. м. (у дочки — 25,4 кв.м.);

другое недвижимое имущество площадью 50 кв. м.

На их банковских вкладах было 54,8 тыс. гривен.

Роман Марченко: украинский пособник российских рейдеров

Депутат Киевсовета от «Об’єднання «Самопоміч» – Роман Марченко – известен как авторитетный юрист и специалист по «инновационному хозяйствованию». Но в биографии господина Марченко есть и немало «темных» сторон. Ведь ранее юрист активно сотрудничал с представителями «Партии регионов», а сегодня не гнушается помогать российским рейдерам захватывать бизнес-объекты на территории Украины.

Успешный юрист и активный депутат

Роман Марченко – человек, которого знают в юридических кругах Украины. Ведь он был сооснователем известнейшей не только в нашей стране, но и за ее пределами, юридической фирмы «Ильяшев и партнеры», годовой доход которой только в 2014 году составил около 60 млн. грн.

На счету юристов компании немало профессиональных наград и выигранных дел, а сама «Ильяшев и партнеры» входит в топ-5 лучших юридических фирм Украины.

Старший партнер фирмы Роман Марченко и сам вел немало громких дел. Например, назначался арбитром в Стокгольмском арбитраже, когда там рассматривали спор между украинской НАК «Нефтегаз» и российским ПАО «Газпром» относительно контрактов купли-продажи газа Украиной в 2009 году. Там юрист весьма показательно отстаивал интересы нашей страны.

Также, будучи первым заместителем главы комиссии по вопросам градостроения, архитектуры и землепользования Киевсовета, Роман Марченко позиционируется «Об’єднанням «Самопоміч» как депутат, который стоит на страже интересов киевлян и не дает «дерибанить» столичные земли.

Зачем украинскому адвокату офис в РФ и другие вопросы к Роману Марченко

Вместе с тем, есть в карьере Романа Марченко и вещи, о которых он предпочитает умалчивать. Например, известно, что, в бытность Президентом Украины Виктора Януковича, юрист активно сотрудничал с верхушкой «Партии регионов», отстаивая интересы «донецких» в судах различных инстанций.

Замечен господин Марченко и в аферах с дорогостоящей столичной землей. Как в случае со сквером в киевском микрорайоне «Татарка», в котором представитель «Самопомощи» предлагал возвести молитвенный дом для мормонов. Кстати, интересы указанной религиозной общины фирма «Ильяшев и партнеры» отстаивала и в судах. Что намекает на явную мотивацию юриста со стороны указанной церкви.

Кроме того, за Романом Марченко числится и непосредственное участие в разворовывании представителями «регионалов» имущества завода «Сумыхимпром».

Немало нюансов и по «детищу» Марченко – «Ильяшев и партнеры». То, что у успешной компании есть офисы в разных городах Украины, а также в эстонском Таллине, никого не удивляет.

А вот наличие официальных представительств в оккупированном Крыму, а также в Российской Федерации, вызывает вопросы. Особенно поражает то, что офис в Москве был открыт в марте 2015 года. То есть, спустя год после нападения России на Украину и развязывания войны на Донбассе.

Отличился в России и сам Роман Марченко. Он не просто умудрился дать интервью известнейшему пропагандистскому ресурсу РФ, но и нахваливал в нем российскую правоохранительную систему! Да-да, гражданин Украины воспевал именно тот «самый гуманный суд в мире», благодаря которому в заточении оказались такие известные украинцы, как режиссер Олег Сенцов и другие. Поразительный цинизм, не так ли?

Примечательно, что все «подвиги» Марченко проходят с молчаливого согласия политической силы, во фракцию которой он входит. А ведь «Об’єднання «Самопоміч» позиционирует себя, как проукраинская партия. Только вот поддерживать патриотический имидж ни у выдвиженцев от политсилы, ни даже у ее лидера почему-то не получается.

Марченко – украинский посредник в «отжатии» имущества беглого казахского олигарха Аблязова

Кстати, вышеупомянутое интервью Романа Марченко для ресурса «Вести.Ру» касалось судебного процесса над беглым олигархом из Казахстана Мухтаром Аблязовым.

Последний в 90-х был членом Правительства Казахстана. Однако, впоследствии разругавшись с Президентом республики Назарбаевым, был обвинен в хищениях и арестован во Франции. Там же он отбывал и тюремный срок. При этом сам Аблязов называл обвинения против него сфабрикованными действующей властью Казахстана и политической местью за инакомыслие.

Роман Марченко же был одним из тех, кто активно добивался экстрадиции Аблязова в РФ. При том, что аналогичную процедуру хотела провести и Украина. Ведь представительства бизнес-империи Мухтара Аблязова были в разных постсоветских странах, в том числе и в нашей.

Однако наши источники указывают на то, что в деле Аблязова у Романа Марченко – собственный интерес. И состоит он в финансовой мотивации со стороны казахского миллиардера Кенеса Ракишева, который использует украинского юриста как пособника в делах «отжатия» имущества своего политического оппонента.

Понимая, что замешан в довольно «грязных» схемах, Роман Марченко решил хоть как-то отбелить наработанную годами репутацию «Ильяшев и партнеры». Для этого он даже продал свою долю в компании всего за 15 тыс. долларов. Оставшись, при этом, старшим партнером юридической фирмы.

Вместо итогов

Ныне Роман Марченко помогает казахскому миллиардеру Кенесу Ракишеву захватывать имущество его оппонента Аблязова на территории Украины. Минимизируя при этом юридические риски для заграничного рейдера.

И речь – не только о «БТА Банке», представительство которого работает на территории Украины и которым уже давно владеет Ракишев. До «изгнания» Мухтар Аблязов успел значительно расширить сферы влияния своей бизнес-империи на территории СНГ. А после начала «прессинга» со стороны руководства Казахстана беглый бизнесмен, на вполне законных основаниях, продал часть активов украинским предпринимателям.

Однако законность таких сделок мало интересует казахских рейдеров. Главное для них – сделать так, чтобы даже бывшее имущество политического оппонента Аблязова вернулось под контроль членов «семьи» Назарбаева, куда входит и Ракишев.

Остается только пожелать украинским бизнесменам, ранее сотрудничавшим с Мухтаром Аблязовым, быть очень осторожными. А правоохранителям – обратить внимание на пособников иностранных рейдеров типа Романа Марченко. Ведь деятельность таких персонажей вредит не только отдельным бизнес-группам, но и имиджу Украины в целом.

Органи управління

КОЧЕТОВ Ігор Миколайович
народився 2 травня 1959 року в Києві
Голова Федерації футболу м.Києва

Освіта: повна вища – Київський політехнічний інститут (1982).
Кандидат у майстри спорту.
З 1986р. по теперішній час обіймає різні оперативні та керівні посади у Службі Безпеки України (до 1991р. – КДБ УРСР). Генерал-майор.
2000 – 2002р.р. – заступник голови Федерації футболу м.Києва.
2002 – 2006р.р. – перший заступник голови ФФК.
З 2006р. – голова ФФК (з 2013р. – президент), член Виконкому і Президії ФФК.
2007-2012р.р. – член Виконкому Федерації футболу України. 2008-2012р.р. – голова комітету ФФУ з Етики та Чесної гри.
З 2005 по 2010р.р. – радник Міністра у справах сім’ї, молоді та спорту.

З 06.03.2015р. – Віце-президент Федерації футболу України.

Почесний працівник Служби Безпеки України.

Почесний працівник фізичної культури і спорту України.

Нагороджений державними та відомчими нагородами, всього – 38.

СТАРОВОЙТ Віктор Кіндратович

народився 20 травня 1952 р. в Київській області
Перший Заступник Голови Федерації футболу м.Києва

Освіта: повна вища – Київський політехнічний інститут (1989).
Арбітр республіканської та національної категорій, інспектор ФФУ.

З 1997р. – член Виконкому Федерації, а з 2006р. і Президії Федерації.
1999 – 2002рр.- заступник голови Комітету арбітрів, Голова спортивно-технічного комітету.
З 2002р. – заступник голови, виконавчий директор Федерації футболу м.Києва.
З 2006р. – І-й заступник голови ФФК (з 2013р. – І-й віце-президент), виконавчий директор ФФК.

З 26.02.2015р. – Перший віце-президент Федерації футболу м. Києва.
Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

МАРЧЕНКО Роман Васильович
народився 30 вересня 1979р. в Києві
Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Міжнародний інститут лінгвістики і права (2001).
2002-2003рр. – начальник юридичного департаменту, спортивний директор ФК „Борисфен”. 2003– 2005рр. – технічний секретар ФФК. 2004р. – голова Комітету ФФК зі студентського футболу, член Виконкому ФАСК.
2005-2006рр. – спеціаліст ІАЦ ПФЛ України.
2006р. – технічний директор ФФК. З 2007р. – заступник виконавчого директора, член Президії та Виконкому ФФК, голова комітету зі зв’язків із громадськістю та ЗМІ (до 26.11.2010р.), голова комітету з планування та організації спортивно-масових заходів (з травня 2008р.). Куратор з організаційної частини роботи Школи тренерів ФФК. Куратор проектів УЄФА з масового футболу по м. Києву.

З 26.02.2015р. – Віце-президент.

З 26.02.2015 по 20.03.2017р. – Виконавчий директор ФФК.

АЛЄКСЮК Антон Миколайович

народився 24 квітня 1958р. в Полтаві

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Київський інженерно-будівельний інститут (1986).
Заслужений тренер України.

З 1993р. по сьогоднішній день – президент ФК «Київ» та ФК «Відрадний».

З 1998 по 2006рр. – член Ради ФФК.

З 2006р. – Заступник голови ФФК (з 2013р. – віце-президент), член Виконавчого комітету і Президії ФФК.

Почесний працівник фізичної культури і спорту України.

БІЛОЦЬКИЙ Валерій Францович

народився 19 листопада 1961р. в Житомирській області

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Київський політехнічний інститут (1984), Вищі курси КДБ (1990).

З 1989 по 1995рр. – співробітник КДБ СРСР (СБУ).

З 1995 по 2003рр. – віце-президент ГО «Футбольний клуб «АТЕК».

З 2006 по 2010рр. – голова комітету ФФК з питань розвитку, маркетингу та по роботі з інвесторами.

З 2010р. – Заступник голови ФФК (віце-президент), член Президії ФФК.

ВІТКОВСЬКИЙ Сергій Іванович

народився 06 грудня 1960р. в с. Варовичі, Поліського району, Київської області

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта повна вища: Київський автомобільно-дорожній інститу (1988). Київський інститут внутрішніх справ при Національній академії внутрішніх справ України (2003).

1980-1992рр. – робота на різноманітних робочих та керівних посадах в ВО “Київський радіозавод”.

1992-2000рр. – завідуючий відділом соціального захисту населення, завідуючий відділом з балагоустрою, начальник відділу благоустрою Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації.

2000 – 2014 рр. – Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація – перший заступник голови, виконуючий обов’язки заступника голови, заступник голови з питань ЖКГ, Голова Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

З 26.02.2015р. – Віце-президент, член Президії ФФК.

ДЗЮБА Сергій Миколайович

народився 23 вересня 1958р. в Києві

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Київський державний інститут фізичної культури і спорту (1979).
Арбітр національної категорії, Делегат ФФУ.

З 1981 по 1988рр. – ФСТ “Динамо”. З 1988 по 2009рр. – один з керівників відділу фізичної підготовки та спорту МВС України. З 1981 по 2010 рр. – секретар комітету арбітрів, заступник голови комітету арбітрів, голова комітету арбітрів ФФК, голова колегії футбольних арбітрів та інспекторів м. Києва. Один з ініціаторів створення футбольної школи арбітрів ім. М.М. Балакіна.

З 2002р. незмінно обирається до складу членів Виконкому ФФК. З 2010р. – заступник голови ФФК (віце-президент), член Виконкому і Президії ФФК.

Почесний працівник фізичної культури і спорту України.

ЖАРІКОВ Володимир Володимирович

народився 9 листопада 1962р. в Києві

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта – повна вища
З 1985 року працює на тренерських посадах в різних футбольних осередках міста Києва.
Наразі посідає посаду заступника директора футбольної школи „Динамо” імені В.В. Лобановського.

З 2002 по 2006рр. – голова комітету ФФК по роботі зі збірними командами, член Ради та член Виконкому ФФК.

З 2006р. – Заступник голови Федерації футболу м.Києва (з 2013р. – віце-президент), член Виконкому і Президії ФФК.

Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

КОЧУБИНСЬКИЙ Станіслав Олександрович

народився 23лютого 1954р. в Києві
Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Київський державний інститут фізичного виховання і спорту (1976).
Заслужений тренер України. Майстер спорту СРСР.
1971-1985рр. – гравець ФК «Динамо» (Київ), „Кайрат” (Алма-Ата), ”Авангард” (Рівне), „Карпати” (Львів).
1986-2012рр. – директор ДЮСШ №15.
З 2002р. – член Виконкому, а з 2006р. і Президії ФФК.
З 2002р. – заступник голови ФФК (з 2013р. – віце-президент).
З 2012р. – Віце-президент ДЮФЛ України.
Почесний працівник фізичної культури і спорту України.

МІСЮРА Вадим Ярославович

Народився 23 вересня 1962 у Львові

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Український поліграфічний інситут ім. І.Федорова (1984).

1984-89 рр. працював інструктором, заввідділу у Львівському міськкомі ЛКСМУ, другим секретарем Ленінського райкому ЛКСМУ Львова.

1989-1997рр. – працював в комерційних структурах.

1997-98 рр. – консультант Секретаріату Верховної Ради України.

1998-2002рр. – народний депутат України ІІІ скликання. 2005-2006рр. – народний депутат України IV скликання.

З 2011р. – Заступник голови (з 2013р. – віце-президент), член Виконкому і Президії Федерації футболу м.Києва.

З 2013р. – Президент ГО “Футбольна асоціація студентів м. Києва”.

Нагороджений Орденом “За заслуги” ІІІ ступеню, Почесними грамотами Верховної ради України та Кабінету міністрів України.

МИЛЕНЬКИЙ Владислав Миколайович

народився 14 травня 1970 в Києві

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Кандидат економічних наук, Заслужений економіст України.

У 1987р. закінчив Київське Суворівське військове училище. 1987-1992 р.р. – Київське вище інженерне радіотехнічне училище ППО імені Покришкіна О.І. 1992-1994 р.р. – Український інститут бізнесу Міністерства зовнішніх економічних зв’язків України. 2002-2004 р.р. – Київська державна академія водного транспорту ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.

1995-2002 р.р. – робота в комерційних структурах.

2002-2003 р.р. – Заступник керівника Служби Віце-Прем’єр-Міністра України з гуманітарних питань КМУ. 2003-2004 р.р. – Заступник начальника Управління науково-технічного та гуманітарного розвитку Департаменту координації здійснення соціальної, гуманітарної та регіональної політики Секретаріату Кабінету Міністрів України. Завідуючий відділом виставкової діяльності та туризу СКМУ. 2004-2008 р.р. – Заступник Міністра. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту.

2005-2010 р.р. – Президент Федерації гандболу України. 2005-2010 р.р. – Член виконавчого комітету Національного олімпійського комітету України (НОК).

З 2013 по теперішній час – Викладач КНУ театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого.

З 26.02.2015р. – Віце-президент, член Президії ФФК.

ПЕТРОВ Фелікс Якович

народився 16 грудня 1958 р. в Києві

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Київський державний інститут фізичного виховання і спорту України (1980).
1979-1980рр. – тренер з футболу київської міської ради ДСО «Спартак». 1980-1982рр. – тренер ФК с. Михайлівка, Херсонської області. 1982-1986рр. – інструктор ВП «Ремвзуття». 1986-1987рр. – інструктор ЖЕК-810. 1987-1989 рр. – голова Подільської РР ВДФСТ профспілок. 1997-2005рр.- тренер ГО «ДФК «АТЕК» (ГО «ДФК «МСМ»).

1999-2005рр. – член СТК ФФК. 2005-2008рр. – голова комітету з проведення змагань ФФК.
З 2006р. – член Виконкому і Президії ФФК. З 2008р. – заступник голови ФФК (з 2013р. – віце-президент).
Почесний працівник фізичної культури і спорту України.

СІВКОВ Сергій Віталійович

народився 26 травня 1983 р. в Києві

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

У 2004 р. закінчив Київський національний університет ім. Тараса Шевченка зі спеціальністю правознавство та кваліфікацією спеціаліст господарського права.

З 2004 по 2007рр. – працював юрисконсультом та старшим юрисконсультом ЗАТ “Проомінвестбанк”.

У 2007-2008рр. – юрист, адвокат ТОВ «Софоклеус і партнери консалтинг».

З серпня 2011р. працював в різних компаніях з управління активами: ТОВ КУА «МТИР «Ессет менеджмент», ТОВ КУА «Стейбл инвестмент профит», ТОВ КУА «Сортис Ессет Менеджмент».

В жовтні 2013р. був прийнятий на роботу в ПАТ «Завод з виробництва ядерного палива» на посаду Заступника начальника фінансового відділу, згодом був переведений на посаду Заступника фінансового директора.

В січні 2015р. очолив Наглядову раду СК «Арма» де працює до теперішнього моменту.

З 10.12.2015р. – Віце-президент, член Президії.

СІМОНОВ Григорій Франсович

народився 1 листопада 1955 р. в Чернігівській області

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Київський державний інститут фізичної культури і спорту (1977).
З 1977 по 1987 рр. – директор ДЮСШ ДСО УР “Спартак”. З 1987 по 2000 рр. – тренер спортклубу заводу “Арсенал”.
З 2002 по 2006рр. – віце-президент Футбольного клубу “ЦСКА-Київ”.
З 2006р. по теперишній час – делегат ФФУ, віце-президент Асоціації футбольних арбітрів України (куратор київських арбітрів та інспекторів ФФУ), член комітету ФФУ з питань стадіонів та безпеки проведення змагань, член комітету делегатів ФФУ, член комітету ФФУ з етики та чесної гри, член Виконкому ФФК.
З 2010 р. – Заступник голови ФФК (з 2013р. – віце-президент) і член Президії ФФК.
Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України. Заслужений працівник фізичної культури і спорту України.

ШАМИЧ Олександр Миколайович

народився 17 травня 1968р. в Києві

Голова Комітету арбітрів та спостерігачів арбітражу Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Національний технічний університет України (1995), Національний університет фізичного виховання і спорту України (1999), Відкритий міжнародний університет розвитку людини “України” (2013).

1991-2006рр. – Федерація футболу України: секретар комітету аматорського футболу, секретар комітету арбітрів, секретар КДК, помічник генерального секретаря, начальник орг.відділу, начальник відділу забезпечення збірних команд, начальник відділу проведення змагань.

Асистент арбітра FIFA.

З 2007р. – Голова комітету арбітрів та спостерігачів арбітражу Федерації футболу м. Києва, Голова Колегії футбольних арбітрів та інспекторів м. Києва, член Виконкому Федерації футболу м. Києва.

З 26.02.2015р. – член Президії ФФК.

Заслужений працівник фізичної культури і спорту України. Кандидат педагогічних наук, доцент.

Шапран Сергій Іванович

народився 23 жовтня 1961р. в Сніжному, Донецької області

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

З 2015р. – Віце-президент Федерації футболу м. Києва та член Президії.

Навчався в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана за напрямком підготовки “економіка підприємств”.

Закінчивши у 1993р. університет, працював спеціалістом кредитного відділу в комерційному банку “Геосантріс”.

З 1995 по 2000рр. – експорт-менеджер торгово-промислової компанії “Аксон”.

У 2000-2008рр. – виконавчий директор компанії “Єврофасад”.

З 2003 по 2008рр. – Віце-президент ГО “Футбольний клуб “Омікс”.

З 2008р. по сьогоднішній день – генеральний директор ТОВ “Аватас” .

ХОРОШАЄВ Олексій Юрійович

народився 24 жовтня 1967р. в Києві

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

З 2006р. обирається на посаду Заступника голови Федерації футболу м.Києва (з 2013р. – Віце-президент).

За підтримки та ініціативи Хорошаєва О.Ю. було започатковано і проведено змагання з футболу серед вихованців дитячих будинків та шкіл-інтернатів для дітей позбавлених батьківського піклування “Ти не один!”.

Один із меценатів та ініціаторів випуску історичної енциклопедії “Киевский футбол на рубежах времён”.

За свою працю неодноразово нагороджувався відзнаками, грамотами та дипломами Федерації футболу м.Києва, Київської міської державної адміністрації і ФФУ.

ХЛУС Віктор Іванович

народився 12 лютого 1958 р. в Чернігівській області

Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Київський технологічний інститут харчової промисловості (1985).
Майстер спорту міжнародного класу.
1979-1994рр. – гравець ФК «Буковина» Чернівці, «Динамо» Київ, «Чорноморець» Одеса, «Гурія» Ланчгуті, «ГАІС», «Ельфсборг», «Йонсередс» Швеція. У 2001-2004рр. – директор ДЮСШ ЦСКА та «Арсенал». 2003-2004рр. – головний тренер ФК «Арсенал-2» Київ. 2005р. – віце-президент ФК “Борисфен”. Голова БФ «Спорт і діти». Президент Асоціації ветеранів футболу м. Києва.
З 2002р. – Заступник голови ФФК (віце-президент) і член Виконкому. З 2006р. – член Президії ФФК.

Почесний працівник фізичної культури і спорту України.

ЯРМЕНЧУК Ігор Анатолійович
народився 10 червня 1957 р. в Чернівцях
Заступник Голови Федерації футболу м. Києва

Освіта: повна вища – Київський медичний інститут (1980).

Арбітр національної категорії, арбітр FIFA, делегат ФФУ.

2003-2006 рр. – голова комітету арбітрів ФФК.

2007-2008рр. – технічний директор ПФЛ України.

2008-2010рр. – виконавчий директор ПФЛ України.

З 2006 р. – Заступник голови ФФК (з 2013р. – віце-президент), член Президії ФФК.

Почесний працівник фізичної культури і спорту України.

ПОКИ ПАЛАЮТЬ СМІТНИКИ – ЗЕМЕЛЬНИЙ «ДІЛОК» ВІД «САМОПОМОЧІ» – РОМАН МАРЧЕНКО РЕЙДЕРСТВОМ ЗАХОПЛЮЄ НАРОДНУ ЗЕМЛЮ

Міф, створений навколо партії «Самопоміч», поступово починає руйнуватися. Тільки ледачий не встиг покритикувати львівського мера та голову партії Андрія Садового за ситуацію з Грибовицьким сміттєзвалищем. Екологи навіть встигли охрестити сміттєву проблему на Львівщині – найбільшою техногенною катастрофою в Україні після Чорнобиля.

Однак, проблеми у «Самопомочі» виникають не тільки у Львові. Кияни, які провели до Київської міськради 22 депутати від цієї політичної сили, теж поступово починають розчаровуватися.

Не дивлячись на те, що «Самопоміч» чи не єдина, хто на місцевих виборах відкривала списки, деякі її столичні депутати викликають щире непорозуміння. Однією з найбільш неоднозначних особистостей у фракції можна вважати депутата Романа Марченка. З першого погляду ніби все добре – фаховий юрист, який створив одну з найвідоміших адвокатських компаній. Однак, проглядаючи його активність на депутатській посаді, стає зрозуміло, що у Київраді він відстоює аж ніяк не інтереси своїх виборців.

Як у киян відібрати парк – або порушення закону в інтересах мормонів

Проаналізуємо три найбільш неоднозначні ініціативи Романа Марченка. Єдиним проектом рішення, яке було зареєстроване Марченком за вісім місяців роботи, було скасування рішення Київської міської ради «Про розірвання договору оренди земельної ділянки на вул. Глибочицькій, 5 у Шевченківському районі м. Києва, укладеного між Київською міськрадою та Релігійним Управлінням Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні».

Ділянка, площею майже в гектар, на розі вулиць Глибочицька та Татарська ще у 2005 році була надана в оренду прихильникам мормонської релігійної течії. Всі ці роки вона стоїть обнесена зеленим забором і попросту заростає травою. Депутати Київради від мікрорайону «Татарка», які зрозуміли, що мормони навряд чи налаштовані будувати тут свою церкву, внесли на розгляд проект, яким передбачалося розірвання договору оренди. Другим пунктом зазначалось, що на цій ділянці повинен з’явитися сквер. Тим паче, що територія навколо активно забудовується. Зокрема, вище по вулиці Татарській будується житловий комплекс «Львівський квартал» і сквер у даному місці був би більш, ніж доречний.

Однак, депутат від «Самопомочі» Роман Марченко так не вважає, тому з блискавичною швидкістю заблокував дану ініціативу, таким чином стаючи не на бік жителів мікрорайону, а на сторону нетрадиційної церкви. В принципі, його навряд чи має цікавити думка мешканців «Татарки», адже він обирався у далекому від зазначеної ділянки Дарницькому районі. А от ідея мормонів йому явно до душі, адже, як виявилося, у суді інтереси цієї церкви представляє юридична компанія «Ілляшев та партнери», у якій Марченко є старшим партнером.

Таким чином своїми діями, депутат Марченко порушує Закон України «Про запобігання корупції». Адже 28 стаття цього закону звучить так: «Особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов’язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів». Роман Марченко, як фаховий юрист, не міг не знати про згадану статтю закону, а отже можна зробити висновок, що він діяв умисно.

Рейдерське захоплення під видом піклування про громадськість

У ситуації навколо забудови знесеного Сінного ринку, що на Львівській площі, депутат Київради Роман Марченко діяв дещо обережніше. Зокрема, через свою колегу по фракції «Самопоміч» Ольгу Балицьку. Депутатка надіслала звернення до «Київміськбуду» з пропозицією провести громадські слухання з приводу забудови ділянки за адресою вул. Бульварно-Кудрявська, 17. Однак виявилось, що законодавство не передбачає проведення таких слухань і більше того, забудовник вже проводив відповідні обговорення з жителями навколишніх будівель. Буквально за декілька днів після цієї новини, Роман Марченко почав поширювати інформацію про те, що Шевченківське управління поліції відкрило кримінальне провадження з приводу відчуження земельної ділянки, де раніше був Сінний ринок. Нюанс полягає у тому, що своє звернення до поліції Марченко подавав, як народний депутат. Однак він зовсім забув згадати про те, що його компанія «Ілляшев і партнери» являється стороною конфлікту.

Пояснимо, що відбулося з Сінним ринком. У 2004 році Київська міськрада передала в оренду на 10 років ТОВ «Фірма «Ферро» і ТОВ «Сінний ринок» згадану земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування торговельно-офісно-житлового центру з підземним паркінгом. У грудні 2007 року КМДА уклала угоду з названими компаніями про сплату авансового внеску в рахунок оплати вартості земельної ділянки. Дві фірми заплатили в бюджет столиці трохи більше за 20 млн грн. З тієї ж дати, коли «Ілляшев та партнери» зацікавились справою, ухвалою господарського суду Києва було введено процедуру санації по відношенню до ТОВ «Фірма «Ферро».

Тобто, аналізуючи факти, виходить, що Роман Марченко переживає не за те, щоб на вказаній ділянці залишався продуктовий ринок, а за те, щоб «рейдернути» забудовників. Говорити про інтереси виборців і в цьому випадку не доводиться.

Як відібрати землю ВДНГ та віддати «своєму» забудовнику – або привабливі гектари «Експоцентру»

Ще однією яскравою ініціативою депутата Романа Марченка є лист до Державного управління справами щодо передачі з державної у комунальну власність Національного комплексу «Експоцентр України». Загальна площа його території становить 286,3 гектарів, а будівлі комплексу занесені до Реєстру пам’яток культурної спадщини. Розташований він у протилежній від виборчого округу Марченка стороні Києва. Чому ж депутат так перейнявся тим, щоб передати «Експоцентр» у комунальну власність?

На відповідь може наштовхнути жвава переписка під дописом у соціальній мережі одного з керівників ВДНГ Максима Яковера. Зокрема зазначається, що нові керівники, які приступили до роботи лише рік тому, змогли вперше за 10 років вивести «Експоцентр» на прибуткову діяльність. По-друге, район навколо комплексу почав активно забудовуватися. І найголовніше – коли земля під об’єктом перебуває у комунальній власності, їй легше змінити цільове призначення, наприклад, на житлову забудову. Уявляєте, скільки «відкатів» міг отримати Марченко від забудовників, якби він зміг провернути подібну аферу? А може й взагалі хотів би обзавестися квартирою у такій елітній забудові.

Через суспільний резонанс поки що рішення по Експоцентру не розглядається. Проте ніхто не може дати гарантію, що подібна ідея не повернеться до Романа Марченка, скажімо через рік, коли «Експоцентр» перетвориться на справжню перлину.

«НАРЕЙДУВАВ»? Або звідки квартири, будинки, землі…..

Про жагу до нерухомості депутата Романа Марченка яскраво свідчить виписка з Реєстру майнових прав. Зокрема, у ній ми бачимо, що Роман Вікторович володіє 10 квартирами, з яких 2 в іпотеці. Квартири, до речі, розташовані у різних містах України: дві у Запоріжжі, дві у Києві, по одній у Полтаві, Чернігові та Луцьку, і три у Васильківському районі. Також у власності у Марченка є 3 будинки у Києві, Борисполі та Коростені (Житомирська обл.). Загальна площа всіх його земельних ділянок складає – 12,67 гектарів. Також він мав земельну ділянку в елітному селищі Масандра, Ялтинської міськради, однак вона була арештована у 2010 році. Ну і на сам кінець додамо, що в іпотеці у Романа Марченка є 10 офісних приміщень на Протасовому Яру у Києві.

Цікаво також, що багато майна взято в іпотеку. В деяких випадках, як наприклад, із земельними ділянками, іпотекодержателем вказана Макодзеба Марія Олександрівна. Людина з таким же прізвищем та ім’ям по-батькові значиться у переліку співзасновників ТОВ «Юридична компанія «Ілляшев та партнери». Тобто, як не крути, а компанію, в якій Марченко нині є старшим партнером, він використовує по повній.

До речі, зазначимо, що багато майна Роман Марченко чесно вказав у своїй декларації за 2015 рік. От тільки записував більшість з нього він на родину, хоча Реєстр майнових прав дає довідку, що все перераховане багатство належить саме йому. Щодо транспортних засобів, то їх у Марченка аж шість – починаючи від Daewoo, закінчуючи Toyota Prado.

Зазначимо, що побідної кількості майна журналісти не бачили навіть у народних депутатів. За які заслуги юрист, нехай і відомої компанії, зміг так збагатитися, доводиться тільки здогадуватися. Однак, однозначно можна сказати, що його земельний інтерес до столичних об’єктів повинен насторожити, якщо не прокуратуру, то хоча б громадськість.