Уголовный кодекс усср 1961 года

Уголовный кодекс усср 1961 года

Уголовный кодекс Украины :
Принят Верховной Радой Украины 5 апреля 2001 года № 2341-III ; Вступает в силу с 1 сентября 2001 года.

1. Настоящий Кодекс вступает в силу с 1 сентября 2001 года.

2. Со вступлением в силу настоящего Кодекса теряют силу:

Уголовный кодекс Украинской ССР от 28 декабря 1960 года (Ведомости Верховного Совета УССР, 1961 г ., № 2, ст. 14) с изменениями, внесенными в него, кроме Перечня имущества, не подлежащего конфискации по судебному приговору (Приложение к настоящему Кодексу); Закон Украинской ССР «Об утверждении Уголовного кодекса Украинской ССР» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1961 г ., №2, ст. 14); статьи 1, 2 и 5 Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 20 апреля 1990 года «Об ответственности за действия, направленные против общественного порядка и безопасности граждан» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1990 г ., № 18, ст. 278); Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 26 декабря 1990 года «Об ответственности за нарушение порядка пользования карточками потребителя на право приобретения товаров и другими официальными документами» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1991 г ., № 3, ст. 13); статья 3 Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 28 января 1991 года «Об ответственности за нарушение требований режима радиационной безопасности, заготовку, переработку и сбыт радиоактивно загрязненных продуктов питания» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1991 г ., № 11, ст. 106); Указ Президиума Верховной Рады Украины от 21 января 1992 года «Об ответственности за изготовление с целью сбыта и сбыт поддельных купонов многократного использования» (Ведомости Верховной Рады Украины, 1992 г ., № 18, ст. 246).

3. Кабинету Министров Украины в трехмесячный срок со дня опубликования настоящего Кодекса подготовить и представить на рассмотрение Верховной Рады Украины перечень законодательных актов, которые должны быть признаны утратившими силу в связи со вступлением в силу настоящего Кодекса.

Заключительные положения

Раздел 1 — Уголовного Кодекса Украины
Заключительные положения

1. Настоящий Кодекс вступает в силу с 1 сентября 2001 г.

2. Со вступлением в силу настоящего Кодекса утрачивают силу:

  • Уголовный кодекс Украинской ССР от 28 декабря 1960 года (Ведомости Верховного Совета УССР, 1961 г., № 2, ст. 14) с изменениями, внесенными в него, кроме Перечня имущества, не подлежащего конфискации по судебному приговору (Приложение к этому Кодексу);
  • Закон Украинской ССР «Об утверждении Уголовного кодекса Украинской ССР» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1961 г., № 2, ст. 14);
  • статьи 1, 2 и 5 Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 20 апреля 1990 года «Об ответственности за действия, направленные против общественного порядка и безопасности граждан» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1990 г., № 18, ст. 278);
  • Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 26 декабря 1990 года Об ответственности за нарушение порядка пользования карточками потребителя на право приобретения товаров и другими официальными документами» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1991 г., № 3, ст 13);
  • статья 3 Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 28 января 1991 года «Об ответственности за нарушение требований режима радиационной безопасности, заготовки, переработки и сбыта радиоактивно загрязненных продуктов питания» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1991 г., № 11, ст. 106);
    Указ Президиума Верховной Совета Украины от 21 января 1992 года «Об ответственности за изготовление с целью сбыта и сбыт поддельных купонов многоразового использования» (Ведомости Верховного Совета Украины, 1992 г., № 18, ст. 246).

3. Кабинету Министров Украины в трехмесячный срок со дня опубликования настоящего Кодекса подготовить и представить на рассмотрение Верховной Рады Украины перечень законодательных актов, которые должны быть признаны утратившими силу в связи со вступлением в силу настоящего Кодекса.

СТАТТЯ 62 КК УРСР

СТАТТЯ 62 КК УРСР (аналог ст. 70 КК РРФСР, введена в дію 1.01.1961) „Антирадянська агітація і пропаганда”.

Агітація або пропаганда, проваджена з метою підриву чи ослаблення Радянської влади або вчинення окремих особливо небезпечних державних злочинів, поширювання з тією ж метою наклепницьких вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, а так само розповсюдження або виготовлення чи зберігання з тією ж метою літератури такого ж змісту –

карається позбавленням волі на строк від шести місяців до семи років і з засланням на строк до п’яти років чи без такого або засланням на строк від двох до п’яти років.

Ті ж дії, вчинені особою, раніше засудженою за особливо небезпечні державні злочини, а так само вчинені у воєнний час, –

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років і з засланням на строк до п’яти років чи без такого».

Ч. 1 прирікала на ув’язнення в колонії (таборі) суворого режиму, ч.2 – в колонії (таборі) особливого режиму (камерне утримання) і визнання за ст. 26 КК УРСР особливо небезпечним рецидивістом.

Ця стаття замінила собою ст. 54 10 попереднього Кримінального кодексу УРСР, що діяв з 1927 (також в редакції від 20.07.1934). Нове формулювання статті було введене Законом СРСР „Про кримінальну відповідальність за державні злочини” (ст. 7) від 25.12.1958. До 1961 судове переслідування у всіх республіках СРСР здійснювалося безпосередньо на підставі цього закону, потім цей склад злочинів був включений у нові кримінальні кодекси всіх союзних республік. У 1961–1966 служила основним кримінально-правовим інструментом для переслідування за практично всі види проявів інакомислення. З 1966, після введення ст. 190 1 , 190 2 , 190 3 і їхніх аналогів у карне законодавство союзних республік (в УРСР – 187 1 , 187 2 , 187 3 ) за ст. 62 стали каратися тільки найбільш небезпечні з погляду влади «антирадянські» прояви.

Указом Президії Верховної Ради УРСР від 29.02.1984 у диспозицію статті були внесені зміни: у частину першу – слово «літератури» було замінено словосполученням: «у письмовій, друкованій або іншій формі творів». У частину другу було додано: «з використанням грошових коштів чи інших матеріальних цінностей, одержаних від іноземних організацій або осіб, які діють в інтересах цих організацій». Це було спрямовано на припинення допомоги радянським інакодумцям від закордонних організацій (таких, як Громадський фонд допомоги політичним в’язням і їхніми родинами ). Санкція обох частин залишилася без змін.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8.04.1989 поняття „наклепницькі вигадки, що порочать радянський державний і суспільний лад” зі ст. 70 КК РРФСР і, відповідно, ст. 62 КК УРСР, вилучене.

Відповідно до Закону УРСР „Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні” від 17.04.1991 усі засуджені за цією статтею реабілітовані незалежно від фактичного обґрунтування, тобто фактично амністовані.

Харківська правозахисна група – за матеріалами Московського „Меморіалу”

Кримінальний кодекс УРСР 1960 р.

Прийнятий 28 грудня 1960 р. Кримінальний кодекс УРСР базувався на Основах кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік (1958 p.). Він повністю увібрав у себе загальносоюзні закони про кримінальну відповідальність за державні, військові та інші злочини, спрямовані проти СРСР. Кодекс поділявся на Загальну та Особливу частини.

Загальна частина складалася з п’яти глав: І. Загальні положення. II. Межі чинності кримінального кодексу. III. Про злочин. IV. Про покарання. V. Про призначення покарання і про звільнення від покарання. Особлива частина, за ознаками родового об’єкта, містила одинадцять глав: І. Державні злочини. II. Злочини проти державної і колективної власності. III. Злочини проти життя, здоров’я та гідності громадян. IV. Злочини проти політичних і трудових прав громадян. V. Злочини проти індивідуальної власності громадян. VI. Господарські злочини. VII. Посадові злочини. VIII. Злочини проти правосуддя. IX Злочини проти порядку управління. X. Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров’я. XI. Військові злочини.

КК 1960 р. мав охороняти від злочинних посягань суспільний і державний лад, соціалістичну власність, права особи і громадян, був спрямований на попередження злочинності.

Важливими положеннями КК 1960 р. були звуження сфери кримінальної відповідальності (скасовувалося понад 70 складів злочинів, передбачених КК 1927 p.); зменшення кількості видів покарань; відмова від принципу аналогії; проголошення вини єдиною підставою кримінальної відповідальності.

Закону, що усував або пом’якшував кару, надавалась зворотна сила. Закон, який встановлював кару за дії чи посилював її, зворотної сили не мав.

Вік кримінальної відповідальності підвищувався до 16 років, за скоєння тяжких злочинів цей вік наставав у 14 років. Знижувався максимальний, з 25 до 15 років, термін позбавлення волі. Відновлювалась практика умовного засудження, встановлювався новий порядок умовно-дострокового звільнення від покарання і заміни покарання більш м’яким. Смертна кара проголошувалася виключною мірою покарання.

Як загальну тенденцію слід відзначити пом’якшення відповідальності за злочини, які не становили великої суспільної небезпеки, при посиленні відповідальності за найтяжчі злочини проти життя та здоров’я особи. Водночас КК 1960 р. зберігав норми, спрямовані на боротьбу з інакомисленням (ст. 56 — «зрада Батьківщині», ст. 61 — «шкідництво», ст. 62 — «антирадянська агітація і пропаганда» та ін.), під дію яких підпадали вияви невдоволення владою і дисидентства.

Зміни в процесуальному праві розпочалися зі скасування Указом Президії Верховної Ради СРСР від 21 вересня 1945 р. широкої підсудності справ військовим трибуналам. Восени 1953 р. було ліквідовано Особливу нараду при МВС СРСР і трибунали військ МВС. Наказом МВС СРСР і Генерального прокурора СРСР від 17 жовтня 1953 р. на виконання Указу Президії Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1953 р. про скасування Особливої наради при МВС СРСР вимагалося «усі слідчі справи, розслідувані органами МВС, направляти на розгляд у відповідні суди за підсудністю». Згідно з цим наказом до суду передавалися справи лише тих осіб, що скоїли злочини, передбачені радянським кримінальним законодавством.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 19 квітня 1956 р. скасовувався особливий процесуальний порядок провадження слідства і судового розгляду у справах про підготовку або вчинення терористичних актів (Постанова Президії ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р.) Цим же указом скасовувались постанови ЦВК СРСР від 1 грудня 1934 р. та від 14 вересня 1937 р. про внесення змін до діючих кримінально-процесуальних кодексів союзних республік, згідно з якими не дозволялися касаційні скарги у справах про шкідництво, терор та диверсії.

1953 року розпочався процес реабілітації невинно засуджених у ході масових репресій. Відповідно до Указу Президії Верховної Ради СРСР від 1 вересня 1953 р. Прокуратура СРСР розглядала скарги та заяви засуджених колегією ОГПУ, «трійками» НКВС — УНКВС та Особливою нарадою про відміну рішень, скорочення строку покарання, дострокове звільнення та скасування судимості з попередніми висновками у цих справах МВС СРСР. Верховний Суд СРСР на підставі протесту Генерального прокурора переглядав рішення цих позасудових органів. У 1954 р. була створена комісія Президії ЦК КПРС та майже 100 комісій у регіонах, які мали право реабілітації й помилування. До перегляду справ залучалися органи прокуратури і КДБ. Право перегляду справ у порядку нагляду було надано Верховному Суду України та обласним судам.

Проте реабілітація не була гласною і всеохоплюючою. Вона не поширювалася на діячів Центральної Ради, Директорії, осіб, засуджених за політичні злочини у 20-х — першій половині 30-х років, учасників національно-визвольного руху. Поряд з реабілітацією жертв сталінського режиму відбувалися переслідування інакомислячих і нові політичні репресії. За даними КДБ, протягом 1954-1959 pp. в Україні «було ліквідовано 183 націоналістичних і антирадянських угруповання, за антирадянську діяльність притягнуто до судової відповідальності 1879 осіб».

Законодавство України

Стаття 426 — 1 . Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень

1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень, тобто умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих цій особі прав чи повноважень, крім передбачених частиною другою цієї статті, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, —

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

2. Застосування нестатутних заходів впливу щодо підлеглого або перевищення дисциплінарної влади, якщо ці дії заподіяли істотну шкоду, а також застосування насильства щодо підлеглого —

караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

3. Діяння, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені із застосуванням зброї, а також діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до дев’яти років.

4. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, —

караються позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

5. Діяння, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни

Здача ворогові начальником ввірених йому військових сил, а також не зумовлене бойовою обстановкою залишення ворогові укріплень, бойової та спеціальної техніки чи інших засобів ведення війни, якщо зазначені дії вчинені не з метою сприяння ворогові, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля

1. Залишення гинучого військового корабля командиром, який не виконав до кінця своїх службових обов’язків, а також особою із складу команди корабля без належного на те розпорядження командира —

карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Те саме діяння, вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

3. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці, —

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю

Самовільне залишення поля бою під час бою або відмова під час бою діяти зброєю —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

Стаття 430. Добровільна здача в полон

Добровільна здача в полон через боягузтво або легкодухість —

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні

1. Добровільна участь військовослужбовця, який перебуває в полоні, у роботах, що мають військове значення, або в інших заходах, які завідомо можуть заподіяти шкоду Україні або союзним з нею державам, за відсутності ознак державної зради —

карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

2. Насильство над іншими військовополоненими або жорстоке поводження з ними з боку військовополоненого, який перебуває на становищі старшого, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

3. Вчинення військовослужбовцем, який перебуває в полоні, дій, спрямованих на шкоду іншим військовополоненим, з корисливих мотивів або з метою забезпечення поблажливого до себе ставлення з боку ворога —

карається позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 432. Мародерство

Викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених (мародерство), —

карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій

1. Насильство, протизаконне знищення майна, а також протизаконне відібрання майна під приводом воєнної необхідності, вчинювані щодо населення в районі воєнних дій, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Розбій, вчинюваний щодо населення в районі воєнних дій, —

карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.

Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими

Погане поводження з військовополоненими, яке мало місце неодноразово, або пов’язане з особливою жорстокістю, або спрямоване проти хворих і поранених, а також недбале виконання обов’язків щодо хворих і поранених особами, на яких покладено їх лікування і піклування про них, за відсутності ознак більш тяжкого злочину —

караються позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею

1. Носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, прапорами чи знаками Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам, —

караються обмеженням волі на строк до двох років.

2. Носіння в районі воєнних дій символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала особами, які не мають на те права, а також зловживання в умовах воєнного стану прапорами чи знаками Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала або пофарбуванням, присвоєним санітарно-транспортним засобам, —

караються позбавленням волі на строк до двох років.

Розділ XX
ЗЛОЧИНИ ПРОТИ МИРУ, БЕЗПЕКИ ЛЮДСТВА ТА МІЖНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКУ

Стаття 436. Пропаганда війни

Публічні заклики до агресивної війни або до розв’язування воєнного конфлікту, а також виготовлення матеріалів із закликами до вчинення таких дій з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів —

караються виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до трьох років.

Стаття 436 — 1 . Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів

1. Виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного, націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою статті 4 Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки», —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з конфіскацією майна або без такої.

2. Ті самі дії, вчинені особою, яка є представником влади, або вчинені повторно, або організованою групою, або з використанням засобів масової інформації, —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з конфіскацією майна або без такої.

Стаття 437. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни

1. Планування, підготовка або розв’язування агресивної війни чи воєнного конфлікту, а також участь у змові, що спрямована на вчинення таких дій, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

2. Ведення агресивної війни або агресивних воєнних дій —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років.

Стаття 438. Порушення законів та звичаїв війни

1. Жорстоке поводження з військовополоненими або цивільним населенням, вигнання цивільного населення для примусових робіт, розграбування національних цінностей на окупованій території, застосування засобів ведення війни, заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій —

караються позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Ті самі діяння, якщо вони поєднані з умисним вбивством, —

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 439. Застосування зброї масового знищення

1. Застосування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, —

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, —

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, —

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Стаття 441. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

Стаття 442. Геноцид

1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу, —

карається позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження або розповсюдження таких матеріалів —

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п’яти років.

Стаття 443. Посягання на життя представника іноземної держави

Вбивство або замах на вбивство представника іноземної держави або іншої особи, яка має міжнародний захист, з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень —

карається позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист

1. Напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний захист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впливу на характер їхньої діяльності або на діяльність держав чи організацій, що вони представляють, або з метою провокації війни чи міжнародних ускладнень —

караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

2. Погроза вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, —

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до трьох місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років.

Стаття 445. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала

Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала, крім випадків, передбачених цим Кодексом, —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

Стаття 446. Піратство

1. Піратство, тобто використання з метою одержання матеріальної винагороди або іншої особистої вигоди озброєного чи неозброєного судна для захоплення іншого морського чи річкового судна, застосування насильства, пограбування або інших ворожих дій щодо екіпажу чи пасажирів такого судна, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років із конфіскацією майна.

2. Ті самі діяння, якщо вони вчинені повторно або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Стаття 447. Найманство

1. Вербування, фінансування, матеріальне забезпечення, навчання найманців з метою використання у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності, а також використання найманців у збройних конфліктах, воєнних або насильницьких діях —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

2. Ті самі діяння, вчинені службовою особою з використанням службового становища, —

караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, —

караються позбавленням волі на строк від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

4. Участь найманця у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

5. Найманець звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені частиною четвертою цієї статті, якщо він до притягнення до кримінальної відповідальності добровільно припинив участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях та повідомив про свою участь у конфлікті, воєнних або насильницьких діях або іншим чином сприяв припиненню або розкриттю злочинів, передбачених частинами першою — третьою цієї статті, якщо в його діях немає складу іншого злочину.

Примітка. Під найманцем у цій статті слід розуміти особу, яка:

1) спеціально завербована в Україні чи за її межами для того, щоб брати на території України чи території інших держав участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності;

2) бере участь у воєнних або насильницьких діях з метою одержання будь-якої особистої вигоди;

3) не є ні громадянином (підданим) сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, яка постійно на законних підставах проживає на території, яка контролюється стороною, що перебуває у конфлікті;

4) не входить до особового складу збройних сил держави, на території якої здійснюються такі дії;

5) не послана державою, яка не є стороною, що перебуває у конфлікті, для виконання офіційних обов’язків як особи, яка входить до складу її збройних сил.

ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності з 1 вересня 2001 року.

2. З набранням чинності цим Кодексом втрачають чинність:

Кримінальний кодекс Української РСР від 28 грудня 1960 року (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст. 14) із змінами, внесеними до нього, крім Переліку майна, що не підлягає конфіскації за судовим вироком (Додаток до цього Кодексу);

статті 1, 2 та 5 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 20 квітня 1990 року «Про відповідальність за дії, спрямовані проти громадського порядку і безпеки громадян» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1990 р., № 18, ст. 278);

Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1990 року «Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 3, ст. 13);

стаття 3 Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 28 січня 1991 року «Про відповідальність за порушення вимог режиму радіаційної безпеки, заготівлю, переробку і збут радіоактивно забруднених продуктів харчування» (Відомості Верховної Ради УРСР, 1991 р., № 11, ст. 106);

Указ Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 року «Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів багаторазового використання» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 18, ст. 246).

3. Кабінету Міністрів України у тримісячний термін з дня опублікування цього Кодексу підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України перелік законодавчих актів, які мають бути визнані такими, що втратили чинність у зв’язку з набранням чинності цим Кодексом.

1. Звільнити від покарання (основного і додаткового) відповідно до частини другої статті 74 цього Кодексу осіб, засуджених за Кримінальним кодексом України 1960 року за діяння, відповідальність за які не передбачена цим Кодексом:

а) осіб, засуджених на підставі частини третьої статті 5 Кримінального кодексу України 1960 року;

б) осіб, засуджених за готування до злочину за частиною першою статті 17 та відповідними статтями Особливої частини Кримінального кодексу України 1960 року, якщо ці злочини належать до злочинів невеликої тяжкості;

в) осіб, засуджених за статтями 108 — 1 , 110, 134 — 1 , 125, 126, 147 — 2 , 147 — 3 , 149, 154, 155 — 2 , 155 — 3 , 155 — 5 , 155 — 6 , 159, 169, 176 — 3 , 183 — 2 , 183 — 4 , 187, 187 — 7 , 187 — 8 , 189, 189 — 1 , 193 — 1 , 199, 202, 206 (частина перша), 208 — 1 , 208 — 2 , 229 — 8 , 237 Кримінального кодексу України 1960 року;

г) осіб, засуджених за частиною першою статті 133, статтями 147 (частина перша), 148 — 3 , 161 (частина перша), 187 — 4 , 187 — 8 , 192 (частина третя), 196 — 1 (частина перша), 199 (частини перша і друга), 207 — 1 , 227 — 2 (частина перша), умовою застосування яких за Кримінальним кодексом України 1960 року було попереднє накладення на цих осіб адміністративного стягнення;

ґ) осіб, засуджених за злочини, вчинені у віці від 14 до 16 років, передбачені статтями 78 — 1 , 97, 98, 106 (частина перша) Кримінального кодексу України 1960 року;

д) осіб, засуджених за статтею 186 Кримінального кодексу України 1960 року (за винятком засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування тяжких і особливо тяжких злочинів), а також осіб, зазначених у частині другій статті 396 цього Кодексу, засуджених за заздалегідь не обіцяне приховування за статтею 186 Кримінального кодексу України 1960 року;

е) осіб, засуджених на підставі Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 26 грудня 1990 року «Про відповідальність за порушення порядку користування картками споживача на право придбання товарів та іншими офіційними документами» і Указу Президії Верховної Ради України від 21 січня 1992 року «Про відповідальність за виготовлення з метою збуту та збут підроблених купонів багаторазового використання».

2. Звільнити від покарання:

а) осіб, засуджених вперше до покарання у виді позбавлення волі за злочини невеликої тяжкості, вчинені у віці до 18 років, відповідно до вимог частини другої статті 12 та частини другої статті 102 цього Кодексу;

б) військовослужбовців, засуджених до покарання у виді направлення в дисциплінарний батальйон на строк до шести місяців;

в) осіб, засуджених на підставі частини першої статті 29 Кримінального кодексу України 1960 року, які відбувають це покарання не за місцем роботи, а в інших місцях, але в районі проживання засудженого, а також осіб, засуджених до виправних робіт без позбавлення волі на строк до шести місяців.

3. Закрити всі кримінальні справи щодо осіб, які вчинили злочини, передбачені Кримінальним кодексом України 1960 року, що перелічені в пункті 1 цього розділу.

4. Особи, які відбувають покарання, призначене за сукупністю вироків, у разі звільнення їх від відбування покарання за окремі злочини на підставі пункту 1 цього розділу продовжують відбувати покарання, призначене вироком суду за інші злочини, що входять у сукупність, якщо це покарання ними ще не відбуте. Призначене покарання підлягає зменшенню також у випадках, передбачених пунктом 5 цього розділу.

5. Знизити відповідно до частини третьої статті 74 цього Кодексу міри покарання, призначені за Кримінальним кодексом України 1960 року, якщо вони перевищують санкції відповідних статей цього Кодексу до максимальних меж покарання, встановлених цим Кодексом. Зменшити відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу до трьох років строк покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, призначеного як додаткове покарання. Зменшити відповідно до частин другої та третьої статті 100 цього Кодексу до одного року строк виправних робіт, призначених неповнолітнім, а також розмір відрахування з їх заробітку до 10 відсотків.

6. Осіб, які відбувають покарання за вироком суду у виді позбавлення волі на строк до п’яти років в колоніях-поселеннях, вважати такими, які відбувають покарання у виді обмеження волі, передбачене статтею 61 цього Кодексу.

7. Особи, позбавлені батьківських прав відповідно до статті 38 Кримінального кодексу України 1960 року, можуть бути поновлені в цих правах лише в порядку, передбаченому Кодексом про шлюб та сім’ю України. Особи, засуджені до покарання у виді громадської догани (стаття 33 Кримінального кодексу України 1960 року), якщо у них до набрання чинності цим Кодексом не була погашена судимість, вважаються такими, що не мають судимості.

8. Не приводити у виконання вироки судів в частині конфіскації майна і стягнення штрафу, якщо до набрання чинності цим Кодексом конфісковане майно не було вилучене і реалізоване, а штраф не був стягнутий у разі, якщо за даний злочин цим Кодексом конфіскація майна і накладення штрафу не передбачені.

9. З дня набрання чинності цим Кодексом не є особливо небезпечними рецидивістами особи, визнані такими відповідно до статті 26 Кримінального кодексу України 1960 року. Якщо ці особи продовжують відбувати призначене їм покарання, то вироки судів щодо них підлягають зміні в частині визнання їх особливо небезпечними рецидивістами. У разі потреби змінюється кваліфікація вчинених ними злочинів, а також зменшується покарання відповідно до частини третьої статті 74 цього Кодексу. Якщо особи, зазначені в першому реченні цього пункту, відбули призначене їм покарання, але мають незняту судимість, то погашення судимості у цих осіб здійснюється за правилами, передбаченими статтями 89 і 90 цього Кодексу.

10. Переглянути всі справи про злочини осіб, які вчинили розкрадання державного або колективного майна у великих чи особливо великих розмірах, передбачене частиною четвертою статті 81, частиною четвертою статті 82, частиною четвертою статті 84, частиною другою статті 86, статтею 86 — 1 Кримінального кодексу України 1960 року, для вирішення питань про зміну кваліфікації дій цих осіб на відповідні частини і статті цього Кодексу (статті 185, 186, 187, 190, 191).

Міри покарання особам, які засуджені за розкрадання у великих чи особливо великих розмірах за статтями 81, 82, 83, 84, 86, 86 — 1 Кримінального кодексу України 1960 року і не відбули покарання, привести у відповідність із покараннями, встановленими санкціями статей 185, 186, 187, 190, 191 цього Кодексу у разі, якщо призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж передбачене цим Кодексом.

11. Правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 року щодо давності, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким, погашення і зняття судимості, поширюються на осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим Кодексом пом’якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.

12. У разі призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом за злочин, вчинений до набрання чинності цим Кодексом, суду слід керуватися вимогами статті 44 Кримінального кодексу України 1960 року.

13. У разі призначення покарання за сукупністю злочинів, вчинених до набрання чинності цим Кодексом, застосовується стаття 42 Кримінального кодексу України 1960 року. Якщо хоча б один із злочинів, що входять у сукупність, вчинений після набрання чинності цим Кодексом, то застосовується стаття 70 або частина друга статті 103 цього Кодексу.

Якщо особа, яка відбуває покарання, вчинить після набрання чинності цим Кодексом новий злочин, то при призначенні їй покарання за сукупністю вироків застосовується стаття 71 або частина друга статті 103 цього Кодексу.

14. При вирішенні питання про звільнення від відбування покарання з випробуванням осіб, які вчинили злочини після набрання чинності цим Кодексом, суд застосовує статті 75-77 цього Кодексу.

Скоротити відповідно до частини третьої статті 104 цього Кодексу умовно засудженим неповнолітнім іспитовий строк до двох років, якщо визначений судом іспитовий строк вище цієї межі.

15. До осіб, засуджених до покарання у виді позбавлення волі із застосуванням відстрочки виконання вироку відповідно до статті 46 — 1 Кримінального кодексу України 1960 року, застосовується стаття 78 цього Кодексу.

16. У разі звільнення від кримінальної відповідальності та покарання осіб, які вчинили злочин до набрання чинності цим Кодексом, внаслідок зміни обстановки і втрати суспільної небезпечності діянням або особою, яка його вчинила, слід керуватися частиною першою або частиною другою статті 50 Кримінального кодексу України 1960 року.

17. Вчинення особою злочину до набрання чинності цим Кодексом, а також наявність у такої особи не погашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості враховується при кваліфікації вчиненого нею нового злочину, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

18. При вирішенні питання про віднесення злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України 1960 року, які були вчинені до набрання чинності цим Кодексом, до злочинів невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжких або особливо тяжких слід керуватися статтею 12 цього Кодексу, якщо це пом’якшує кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом. В інших випадках необхідно застосовувати відповідні положення Кримінального кодексу України 1960 року.

19. Перегляд справ щодо осіб, які були засуджені на підставі Кримінального кодексу України 1960 року, а також закриття справ щодо осіб, які вчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом і справи стосовно яких перебувають у провадженні судів, органів досудового слідства чи дізнання, здійснюються судом.

20. Органи, які виконують вироки судів, зобов’язані надавати судам необхідні матеріали щодо осіб, які відбувають покарання.

21. Питання, передбачені в пунктах 3, 4, 6, 7, 9, 10, 15 цього розділу, розглядаються судом за поданням адміністрації місця виконання покарання або прокурора у відкритому судовому засіданні з участю прокурора і представника адміністрації місця виконання покарання у випадках, якщо справа розглядається за її поданням.

Ухвалу (постанову) суду з цих питань може бути оскаржено засудженим чи його захисником або внесено на неї відповідне подання прокурора в порядку, передбаченому Кримінально-процесуальним кодексом України.

Уголовный кодекс усср 1961 года

2. Насилие над другими военнопленными или жестокое обращение с ними со стороны военнопленного, находящегося на положении старшего, —

наказывается лишением свободы на срок от пяти до восьми лет.

3. Совершение военнослужащим, находящимся в плену, действий, направленных во вред другим военнопленным, из корыстных побуждений или с целью обеспечения снисходительного к себе отношения со стороны противника —

наказывается лишением свободы на срок до трех лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 432. Мародерство

Похищение на поле боя вещей, находящихся при убитых или раненых (мародерство), —

наказывается лишением свободы на срок от трех до десяти лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 433. Насилие над населением в районе военных действий

1. Насилие, противозаконное уничтожение имущества, а также противозаконное отобрание имущества под предлогом военной необходимости, совершаемые по отношению к населению в районе военных действий, —

наказываются лишением свободы на срок от трех до восьми лет.

2. Разбой, совершаемый по отношению к населению в районе военных действий, —

наказывается лишением свободы на срок от семи до десяти лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 434. Плохое обращение с военнопленными

Плохое обращение с военнопленными, имевшее место неоднократно, или сопряженное с особой жестокостью, или направленное против больных и раненых, а также халатное исполнение обязанностей в отношении больных и раненых лицами, на которых возложены их лечение и попечение о них, при отсутствии признаков более тяжкого преступления —

наказываются лишением свободы на срок до трех лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 435. Незаконное использование символики Красного Креста, Красного Полумесяца, Красного Кристалла и злоупотребление ею

1. Ношение в районе военных действий символики Красного Креста, Красного Полумесяца, Красного Кристалла лицами, не имеющими на то права, а также злоупотребление в условиях особого периода, кроме военного положения, флагами или знаками Красного Креста, Красного Полумесяца, Красного Кристалла или окраской, присвоенным санитарно-транспортным средствам, —

наказываются ограничением свободы на срок до двух лет.

2. Ношение в районе военных действий символики Красного Креста, Красного Полумесяца, Красного Кристалла лицами, не имеющими на то права, а также злоупотребление в условиях военного положения флагами или знаками Красного Креста, Красного Полумесяца, Красного Кристалла или окраской, присвоенной санитарно-транспортным средствам, —

наказываются лишением свободы на срок до двух лет .

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

ПРЕСТУПЛЕНИЯ ПРОТИВ МИРА, БЕЗОПАСНОСТИ ЧЕЛОВЕЧЕСТВА И МЕЖДУНАРОДНОГО ПРАВОПОРЯДКА

Статья 436. Пропаганда войны

Публичные призывы к агрессивной войне или к развязыванию военного конфликта, а также изготовление материалов с призывами к совершению таких действий с целью их распространения или распространение таких материалов —

наказываются исправительными работами на срок до двух лет или арестом на срок до шести месяцев, или лишением свободы на срок до трех лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 436 1. Изготовление, распространение коммунистической, нацистской символики и пропаганда коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов

1. Изготовление, распространение, а также публичное использование символики коммунистического, национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов, в том числе в виде сувенирной продукции, публичное исполнение гимнов СССР, УССР (УССР), других союзных и автономных советских республик или их фрагментов на всей территории Украины, кроме случаев, предусмотренных частями второй и третьей статьи 4 Закона Украины «Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрет пропаганды их символики», —

наказывается ограничением свободы на срок до пяти лет или лишением свободы на тот же срок, с конфискацией имущества или без таковой.

2. Те же действия, совершенные лицом, которое является представителем власти, или совершенные повторно, или организованной группой, или с использованием средств массовой информации, —

наказываются лишением свободы на срок от пяти до десяти лет с конфискацией имущества или без таковой.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 437. Планирование, подготовка, развязывание и ведение агрессивной войны

1. Планирование, подготовка или развязывание агрессивной войны либо военного конфликта, а также участие в заговоре, направленном на совершение таких действий, —

наказываются лишением свободы на срок от семи до двенадцати лет.

2. Ведение агрессивной войны или агрессивных военных действий —

наказывается лишением свободы на срок от десяти до пятнадцати лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 438. Нарушение законов и обычаев войны

1. Жестокое обращение с военнопленными или гражданским населением, изгнание гражданского населения для принудительных работ, разграбление национальных ценностей на оккупированной территории, применение средств ведения войны, запрещенных международным правом, другие нарушения законов и обычаев войны, предусмотренных международными договорами, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины, а также отдача приказа о совершении таких действий —

наказываются лишением свободы на срок от восьми до двенадцати лет.

2. Те же деяния, если они объединены с умышленным убийством, —

наказываются лишением свободы на срок от десяти до пятнадцати лет или пожизненным лишением свободы.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 439. Применение оружия массового уничтожения

1. Применение оружия массового уничтожения, запрещенного международными договорами, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины, —

наказывается лишением свободы на срок от восьми до двенадцати лет.

2. То же деяние, если оно повлекло гибель людей либо иные тяжкие последствия, —

наказывается лишением свободы на срок от восьми до пятнадцати лет или пожизненным лишением свободы.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 440. Разработка, производство, приобретение, хранение, сбыт, транспортировка оружия массового уничтожения

Разработка, производство, приобретение, хранение, сбыт, транспортировка оружия массового уничтожения, запрещенного международными договорами, согласие на обязательность которых дано Верховной Радой Украины, —

наказываются лишением свободы на срок от трех до десяти лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 441. Экоцид

Массовое уничтожение растительного или животного мира, отравление атмосферы или водных ресурсов, а также совершение иных действий, которые могут повлечь экологическую катастрофу, —

наказываются лишением свободы на срок от восьми до пятнадцати лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 442. Геноцид

1. Геноцид, то есть деяние, умышленно совершенное с целью полного или частичного уничтожения какой-либо национальной, этнической, расовой либо религиозной группы путем лишения жизни членов такой группы или причинения им тяжких телесных повреждений, создание для группы жизненных условий, рассчитанных на полное либо частичное ее физическое уничтожение, сокращение деторождения либо воспрепятствование ему в такой группе или путем насильственной передачи детей из одной группы в другую, —

наказывается лишением свободы на срок от десяти до пятнадцати лет или пожизненным лишением свободы.

2. Публичные призывы к геноциду, а также изготовление материалов с призывами к геноциду с целью их распространения или распространение таких материалов —

наказываются арестом на срок до шести месяцев или лишением свободы на срок до пяти лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 443. Посягательство на жизнь представителя иностранного государства

Убийство или покушение на убийство представителя иностранного государства или другого лица, имеющего международную защиту, с целью влияния на характер их деятельности или на деятельность государств либо организаций, которые они представляют, или с целью провокации войны либо международных осложнений —

наказываются лишением свободы на срок от восьми до пятнадцати лет или пожизненным лишением свободы.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 444. Преступления против лиц и учреждений, имеющих международную защиту

1. Нападение на служебные или жилые помещения лиц, имеющих международную защиту, а также похищение или лишение свободы этих лиц с целью влияния на характер их деятельности или на деятельность государств либо организаций, которые они представляют, или с целью провокации войны либо международных осложнений —

наказываются лишением свободы на срок от трех до восьми лет.

2. Угроза совершения действий, предусмотренных частью первой настоящей статьи, —

наказывается исправительными работами на срок до двух лет или арестом на срок до трех месяцев, или ограничением свободы на срок до трех лет, или лишением свободы на срок до двух лет.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 445. Незаконное использование символики Красного

Креста, Красного Полумесяца, Красного Кристалла

Незаконное использование символики Красного Креста, Красного Полумесяца, Красного Кристалла, кроме случаев, предусмотренных настоящим Кодексом, —

наказывается штрафом до пятидесяти не облагаемых налогом минимумов доходов граждан или арестом на срок до шести месяцев.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 446. Пиратство

1. Пиратство, то есть использование с целью получения материального вознаграждения или иной личной выгоды вооруженного либо невооруженного судна для захвата другого морского либо речного судна, применение насилия, ограбления или иных враждебных действий в отношении экипажа либо пассажиров такого судна, —

наказывается лишением свободы на срок от пяти до двенадцати лет с конфискацией имущества.

2. Те же деяния, если они совершены повторно или повлекли гибель людей либо иные тяжкие последствия, —

наказываются лишением свободы на срок от восьми до пятнадцати лет с конфискацией имущества.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

Статья 447. Наемничество

1. Вербовка, финансирование, материальное обеспечение, обучение наемников с целью использования в вооруженных конфликтах, военных или насильственных действиях, направленных на насильственное изменение или свержение конституционного строя, захват государственной власти, препятствование деятельности органов государственной власти или нарушение территориальной целостности, а также использование наемников в вооруженных конфликтах, военных или насильственных действиях —

наказываются лишением свободы на срок от пяти до десяти лет.

2. Те же деяния, совершенные должностным лицом с использованием служебного положения, —

наказываются лишением свободы на срок от семи до двенадцати лет с конфискацией имущества или без таковой.

3. Действия, предусмотренные частями первой или второй настоящей статьи, повлекшие гибель человека, —

наказываются лишением свободы на срок от десяти до пятнадцати лет или пожизненным лишением свободы с конфискацией имущества или без таковой.

4. Участие наемника в вооруженном конфликте, военных или насильственных действиях —

наказывается лишением свободы на срок от пяти до десяти лет.

5. Наемник освобождается от уголовной ответственности за действия, предусмотренные частью четвертой настоящей статьи, если он до привлечения к уголовной ответственности добровольно прекратил участие в вооруженном конфликте, военных или насильственных действиях и сообщил о своем участии в конфликте, военных или насильственных действиях или иным образом способствовал прекращению или раскрытию преступлений, предусмотренных частями первой — третьей настоящей статьи, если в его действиях нет состава другого преступления.

Примечание. Под наемником в настоящей статье следует понимать лицо, которое:

1) специально завербовано в Украине или за ее пределами для того, чтобы принимать на территории Украины или территории других государств в вооруженном конфликте, военных или насильственных действиях, направленных на насильственное изменение или свержение конституционного строя, захват государственной власти, препятствование деятельности органов государственной власти или нарушение территориальной целостности;

2) принимает участие в военных или насильственных действиях с целью получения какой-либо личной выгоды;

3) не является ни гражданином (подданным) стороны, находящейся в конфликте, ни лицом, постоянно на законных основаниях проживает на территории, контролируемой стороной, находящейся в конфликте;

4) не входит в личный состав вооруженных сил государства, на территории которого осуществляются такие действия;

5) Не послана государством, которое не является стороной, находящейся в конфликте, для выполнения официальных обязанностей в качестве лица, входящего в состав его вооруженных сил.

  • Корреспонденты на фрагмент
  • Поставить закладку
  • Посмотреть закладки
  • Добавить комментарий
  • Показать изменения
  • Судебные решения

ЗАКЛЮЧИТЕЛЬНЫЕ И ПЕРЕХОДНЫЕ ПОЛОЖЕНИЯ

1. Настоящий Кодекс вступает в силу с 1 сентября 2001 г.

2. Со вступлением в силу настоящего Кодекса утрачивают силу:

Уголовный кодекс Украинской ССР от 28 декабря 1960 года (Ведомости Верховного Совета УССР, 1961 г., № 2, ст. 14) с изменениями, внесенными в него, кроме Перечня имущества, не подлежащего конфискации по судебному приговору (Приложение к этому Кодексу);

Закон Украинской ССР «Об утверждении Уголовного кодекса Украинской ССР» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1961 г., № 2, ст. 14);

статьи 1, 2 и 5 Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 20 апреля 1990 года «Об ответственности за действия, направленные против общественного порядка и безопасности граждан» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1990 г., № 18, ст. 278);

Указ Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 26 декабря 1990 года «Об ответственности за нарушение порядка пользования карточками потребителя на право приобретения товаров и другими официальными документами» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1991 г., № 3, ст. 13);

статья 3 Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 28 января 1991 года «Об ответственности за нарушение требований режима радиационной безопасности, заготовки, переработки и сбыта радиоактивно загрязненных продуктов питания» (Ведомости Верховного Совета УССР, 1991 г., № 11, ст. 106);

Указ Президиума Верховной Совета Украины от 21 января 1992 года «Об ответственности за изготовление с целью сбыта и сбыт поддельных купонов многоразового использования»

3. Кабинету Министров Украины в трехмесячный срок со дня опубликования настоящего Кодекса подготовить и представить на рассмотрение Верховной Рады Украины перечень законодательных актов, которые должны быть признаны утратившими силу в связи со вступлением в силу настоящего Кодекса.

1. Освободить от наказания (основного и дополнительного) в соответствии с частью второй статьи 74 настоящего Кодекса лиц, осужденных по Уголовному кодексу Украины 1960 года за деяния, ответственность за которые не предусмотрена настоящим Кодексом:

а) лиц, осужденных на основании части третьей статьи 5 Уголовного кодекса Украины 1960 года;

б) лиц, осужденных за приготовление к преступлению по части первой статьи 17 и соответствующим статьям Особенной части Уголовного кодекса Украины 1960 года, если эти преступления относятся к преступлениям небольшой тяжести;

в) лиц, осужденных по статьям 108-1, 110, 134-1, 125, 126, 147-2, 147-3, 149, 154, 155-2, 155-3, 155-5, 155-6, 159, 169, 176-3, 183-2, 183-4, 187, 187-7, 187-8, 189, 189-1, 193-1, 199, 202, 206 (часть первая), 208-1, 208-2, 229-8, 237 Уголовного кодекса Украины 1960 года;

г) лиц, осужденных по части первой статьи 133, статьям 147 (часть первая), 148-3, 161 (часть первая), 187-4, 187-8, 192 (часть третья), 196-1 (часть первая), 199 (части первая и вторая), 207-1, 227-2 (часть первая), условием применения которых по Уголовному кодексу Украины 1960 года было предварительное наложение на этих лиц административного взыскания;

ҳ) лиц, осужденных за преступления, совершенные в возрасте от 14 до 16 лет, предусмотренные статьями 78-1, 97, 98, 106 (часть первая) Уголовного кодекса Украины 1960 года;

д) лиц, осужденных по статье 186 Уголовного кодекса Украины 1960 года (за исключением осужденных за заранее не обещанное укрывательство тяжких и особо тяжких преступлений), а также лиц, указанных в части второй статьи 396 настоящего Кодекса, осужденных за заранее не обещанное укрывательство по статье 186 Уголовного кодекса Украины 1960 года;

е) лиц, осужденных на основании Указа Президиума Верховного Совета Украинской ССР от 26 декабря 1990 года «Об ответственности за нарушение порядка пользования карточками потребителя на право приобретения товаров и другими официальными документами» и Указа Президиума Верховного Совета Украины от 21 января 1992 года «Об ответственности за изготовление с целью сбыта и сбыт поддельных купонов многоразового использования».

2. Освободить от наказания:

а) лиц, осужденных впервые к наказанию в виде лишения свободы за преступления небольшой тяжести, совершенные в возрасте до 18 лет, в соответствии с требованиями части второй статьи 12 и части второй статьи 102 настоящего Кодекса;

б) военнослужащих, осужденных к наказанию в виде направления в дисциплинарный батальон на срок до шести месяцев;

в) лиц, осужденных на основании части первой статьи 29 Уголовного кодекса Украины 1960 года, отбывающих это наказание не по месту работы, а в других местах, но в районе проживания осужденного, а также лиц, осужденных к исправительным работам без лишения свободы на срок до шести месяцев.

3. Закрыть все уголовные дела в отношении лиц, совершивших преступления, предусмотренные Уголовным кодексом Украины 1960 года, перечисленные в пункте 1 настоящего раздела.

4. Лица, отбывающие наказание, назначенное по совокупности приговоров, при освобождении их от отбывания наказания за отдельные преступления на основании пункта 1 настоящего раздела продолжают отбывать наказание, назначенное приговором суда за другие преступления, входящие в совокупность, если это наказание ими еще не отбыто. Назначенное наказание подлежит уменьшению также в случаях, предусмотренных пунктом 5 настоящего раздела.

5. Снизить в соответствии с частью третьей статьи 74 настоящего Кодекса меры наказания, назначенные по Уголовному кодексу Украины 1960 года, если они превышают санкции соответствующих статей настоящего Кодекса до максимальных пределов наказания, установленных настоящим Кодексом. Уменьшить в соответствии с частью первой статьи 55 настоящего Кодекса до трех лет срок наказания в виде лишения права занимать определенные должности или заниматься определенной деятельностью, назначенного в качестве дополнительного наказания. Уменьшить в соответствии с частями второй и третьей статьи 100 настоящего Кодекса до одного года срок исправительных работ, назначенных несовершеннолетним, а также размер удержания из их заработка до 10 процентов.

6. Лиц, отбывающих наказание по приговору суда в виде лишения свободы на срок до пяти лет в колониях-поселениях, считать отбывающими наказание в виде ограничения свободы, предусмотренное статьей 61 настоящего Кодекса.

7. Лица, лишенные родительских прав в соответствии со статьей 38 Уголовного кодекса Украины 1960 года, могут быть восстановлены в этих правах лишь в порядке, предусмотренном Кодексом о браке и семье Украины. Лица, осужденные к наказанию в виде общественного порицания (статья 33 Уголовного кодекса Украины 1960 года), если у них до вступления в силу настоящего Кодекса не была погашенная судимость, считаются не имеющими судимости.

8. Не приводить в исполнение приговоры судов в части конфискации имущества и взыскания штрафа, если до вступления в силу настоящего Кодекса конфискованное имущество не было изъято и реализовано, а штраф не был взыскан в случае, если за данное преступление настоящим Кодексом конфискация имущества и наложение штрафа не предусмотрены.

9. Со дня вступления в силу настоящего Кодекса не являются особо опасными рецидивистами лица, признанные таковыми в соответствии со статьей 26 Уголовного кодекса Украины 1960 года. Если эти лица продолжают отбывать назначенное им наказание, то приговоры судов в отношении их подлежат изменению в части признания их особо опасными рецидивистами. При необходимости изменяется квалификация совершенных ими преступлений, а также уменьшается наказание в соответствии с частью третьей статьи 74 настоящего Кодекса. Если лица, указанные в первом предложении настоящего пункта, отбыли назначенное им наказание, но имеют неснятую судимость, то погашение судимости у этих лиц осуществляется по правилам, предусмотренным статьями 89 и 90 настоящего Кодекса.

10. Пересмотреть все дела о преступлениях лиц, совершивших хищение государственного или коллективного имущества в крупных либо особо крупных размерах, предусмотренное частью четвертой статьи 81, частью четвертой статьи 82, частью четвертой статьи 84, частью второй статьи 86, статьей 86-1 Уголовного кодекса Украины 1960 года, для решения вопросов об изменении квалификации действий этих лиц на соответствующие части и статьи настоящего Кодекса (статьи 185 , 186 , 187 , 190 , 191 ). Меры наказания лицам, осужденным за хищение в крупных или в особо крупных размерах по статьям 81, 82, 83, 84, 86, 86-1 Уголовного Кодекса Украины 1960 года и не отбывшим наказание, привести в соответствие с наказаниями, установленными санкциями статей 185, 186, 187, 190, 191 настоящего Кодекса в случае, если назначенное судом наказание за соответствующее преступление является более строгим, чем предусмотренное настоящим Кодексом.

11. Правила, установленные Уголовным кодексом Украины 1960 года в отношении давности, условно-досрочного освобождения от отбывания наказания, замены неотбытой части наказания более мягким, погашения и снятия судимости, распространяются на лиц, совершивших преступления до вступления в силу настоящего Кодекса, за исключением случаев, если настоящим Кодексом смягчается уголовная ответственность указанных лиц.

12. При назначении более мягкого наказания, чем предусмотрено законом, за преступление, совершенное до вступления в силу настоящего Кодекса, суду необходимо руководствоваться требованиями статьи 44 Уголовного кодекса Украины 1960 года.

13. При назначении наказания по совокупности преступлений, совершенных до вступления в силу настоящего Кодекса, применяется статья 42 Уголовного кодекса Украины 1960 года. Если хотя бы одно из преступлений, входящих в совокупность, совершено после вступления в силу настоящего Кодекса, то применяется статья 70 или часть вторая статьи 103 настоящего Кодекса. Если лицо, отбывающее наказание, совершит после вступления в силу настоящего Кодекса новое преступление, то при назначении ему наказания по совокупности приговоров применяется статья 71 или часть вторая статьи 103 настоящего Кодекса.

14. При решении вопроса об освобождении от отбывания наказания с испытанием лиц, совершивших преступление после вступления в силу настоящего Кодекса, суд применяет статьи 75-77 настоящего Кодекса. Сократить в соответствии с частью третьей статьи 104 настоящего Кодекса условно осужденным несовершеннолетним испытательный срок до двух лет, если определенный судом испытательный срок выше этого предела.

15. К лицам, осужденным к наказанию в виде лишения свободы с применением отсрочки исполнения приговора в соответствии со статьей 46-1 Уголовного кодекса Украины 1960 года, применяется статья 78 настоящего Кодекса.

16. При освобождении от уголовной ответственности и наказания лиц, совершивших преступление до вступления в силу настоящего Кодекса, вследствие изменения обстановки и утраты общественной опасности деянием или лицом, его совершившим, следует руководствоваться частью первой или частью второй статьи 50 Уголовного кодекса Украины 1960 года.

17. Совершение лицом преступления до вступления в силу настоящего Кодекса, а также наличие у такого лица не погашенной и не снятой в установленном законом порядке судимости учитывается при квалификации совершенного им нового преступления, а также в других случаях, предусмотренных настоящим Кодексом.

18. При решении вопроса об отнесении преступлений, предусмотренных Уголовным кодексом Украины 1960 года, совершенных до вступления в силу настоящего Кодекса, к преступлениям небольшой тяжести, средней тяжести, тяжких или особо тяжких следует руководствоваться статьей 12 настоящего Кодекса, если это смягчает уголовную ответственность лиц, совершивших преступления до вступления в силу настоящего Кодекса. В других случаях необходимо применять соответствующие положения Уголовного кодекса Украины 1960 года.

19. Пересмотр дел в отношении лиц, осужденных на основании Уголовного кодекса Украины 1960 года, а также закрытие дел в отношении лиц, совершивших преступления до вступления в силу настоящего Кодекса и дела в отношении которых находятся в производстве судов, органов досудебного следствия или дознания, осуществляются судом.

20. Органы, исполняющие приговоры судов, обязаны предоставлять судам необходимые материалы в отношении лиц, отбывающих наказание.

21. Вопросы, предусмотренные в пунктах 3, 4, 6, 7, 9, 10, 15 настоящего раздела, рассматриваются судом по представлению администрации места исполнения наказания или прокурора в открытом судебном заседании с участием прокурора и представителя администрации места исполнения наказания в случаях, если дело рассматривается по ее представлению.

Определение (постановление) суда по этим вопросам может быть обжаловано осужденным либо его защитником или внесено на него соответствующее представление прокурора в порядке, предусмотренном Уголовно-процессуальным кодексом Украины».