Закон об ооо ст 46

Стаття 46. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів вищої освіти

Про вищу освіту

  • перевірено сьогодні
  • закон від 13.03.2016
  • вступив у чинність 01.07.2014

Ст. 46 Про вищу освіту в останній чинній редакції від 1 липня 2014 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ VIII. Доступ до вищої освіти, прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах

Стаття 46. Відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів вищої освіти

1. Підставами для відрахування здобувача вищої освіти є:

1) завершення навчання за відповідною освітньою (науковою) програмою;

2) власне бажання;

3) переведення до іншого навчального закладу;

4) невиконання навчального плану;

5) порушення умов договору (контракту), укладеного між вищим навчальним закладом та особою, яка навчається, або фізичною (юридичною) особою, яка оплачує таке навчання;

6) інші випадки, передбачені законом.

Особа, відрахована з вищого навчального закладу до завершення навчання за освітньою програмою, отримує академічну довідку, що містить інформацію про результати навчання, назви дисциплін, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС. Зразок академічної довідки встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

2. Здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв’язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров’я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку. Навчання чи стажування в освітніх і наукових установах (у тому числі іноземних держав) може бути підставою для перерви у навчанні, якщо інше не передбачено міжнародними актами чи договорами між вищими навчальними закладами.

Здобувачам вищої освіти, призваним на військову службу у зв’язку з оголошенням мобілізації, гарантується збереження місця навчання та стипендії.

Здобувачам вищої освіти, які реалізують право на академічну мобільність, протягом навчання, стажування чи здійснення наукової діяльності в іншому вищому навчальному закладі (науковій установі) на території України чи поза її межами гарантується збереження місця навчання та виплата стипендії відповідно до положення про порядок реалізації права на академічну мобільність. Такі особи не відраховуються із складу здобувачів вищої освіти.

3. Особа, відрахована з вищого навчального закладу до завершення навчання за відповідною освітньою програмою, має право на поновлення на навчання в межах ліцензованого обсягу вищого навчального закладу.

4. Поновлення на навчання осіб, відрахованих з вищих навчальних закладів або яким надано академічну відпустку, а також переведення здобувачів вищої освіти здійснюються, як правило, під час канікул.

5. Порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також порядок надання їм академічної відпустки визначаються положенням, затвердженим центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

6. У разі закінчення строку дії сертифіката про акредитацію освітньої програми та неотримання вищим навчальним закладом нового сертифіката про акредитацію здобувачі вищої освіти, які навчаються за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету, мають право на переведення до іншого вищого навчального закладу, в якому відповідна освітня програма акредитована, для завершення навчання за кошти державного (місцевого) бюджету у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Статья 46. Крупные сделки

1. Крупной сделкой является сделка (в том числе заем, кредит, залог, поручительство) или несколько взаимосвязанных сделок, связанных с приобретением, отчуждением или возможностью отчуждения обществом прямо либо косвенно имущества, стоимость которого составляет двадцать пять и более процентов стоимости имущества общества, определенной на основании данных бухгалтерской отчетности за последний отчетный период, предшествующий дню принятия решения о совершении таких сделок, если уставом общества не предусмотрен более высокий размер крупной сделки. Крупными сделками не признаются сделки, совершаемые в процессе обычной хозяйственной деятельности общества.

2. Для целей настоящей статьи стоимость отчуждаемого обществом в результате крупной сделки имущества определяется на основании данных его бухгалтерского учета, а стоимость приобретаемого обществом имущества — на основании цены предложения.

3. Решение об одобрении крупной сделки принимается общим собранием участников общества.

В решении об одобрении крупной сделки должны быть указаны лица, являющиеся сторонами, выгодоприобретателями в сделке, цена, предмет сделки и иные ее существенные условия. В решении могут не указываться лица, являющиеся сторонами, выгодоприобретателями в сделке, если сделка подлежит заключению на торгах, а также в иных случаях, если стороны, выгодоприобретатели не могут быть определены к моменту одобрения крупной сделки.

4. В случае образования в обществе Совета директоров (наблюдательного совета) общества принятие решений об одобрении крупных сделок, связанных с приобретением, отчуждением или возможностью отчуждения обществом прямо либо косвенно имущества, стоимость которого составляет от двадцати пяти до пятидесяти процентов стоимости имущества общества, может быть отнесено уставом общества к компетенции Совета директоров (наблюдательного совета) общества.

5. Крупная сделка, совершенная с нарушением предусмотренных настоящей статьей требований к ней, может быть признана недействительной по иску общества или его участника.

Срок исковой давности по требованию о признании крупной сделки недействительной в случае его пропуска восстановлению не подлежит.

Суд отказывает в удовлетворении требований о признании крупной сделки, совершенной с нарушением предусмотренных настоящей статьей требований к ней, недействительной при наличии одного из следующих обстоятельств:

голосование участника общества, обратившегося с иском о признании крупной сделки, решение об одобрении которой принимается общим собранием участников общества, недействительной, хотя бы он и принимал участие в голосовании по этому вопросу, не могло повлиять на результаты голосования;

не доказано, что совершение данной сделки повлекло или может повлечь за собой причинение убытков обществу или участнику общества, обратившемуся с соответствующим иском, либо возникновение иных неблагоприятных последствий для них;

к моменту рассмотрения дела в суде представлены доказательства последующего одобрения данной сделки по правилам, предусмотренным настоящим Федеральным законом;

при рассмотрении дела в суде доказано, что другая сторона по данной сделке не знала и не должна была знать о ее совершении с нарушением предусмотренных настоящей статьей требований к ней.

6. Уставом общества может быть предусмотрено, что для совершения крупных сделок не требуется решения общего собрания участников общества и Совета директоров (наблюдательного совета) общества.

7. Наряду со случаями, указанными в пункте 1 настоящей статьи, уставом общества могут быть предусмотрены другие виды и (или) размер сделок, на которые распространяется порядок одобрения крупных сделок, установленный настоящей статьей.

8. В случае если крупная сделка одновременно является сделкой, в совершении которой имеется заинтересованность, к порядку одобрения такой крупной сделки применяются положения статьи 45 настоящего Федерального закона, за исключением случая, если в совершении сделки заинтересованы все участники общества. В случае если в совершении крупной сделки заинтересованы все участники общества, к порядку ее одобрения применяются положения настоящей статьи.

9. Положения настоящей статьи о порядке одобрения крупных сделок не применяются к:

1) обществам, состоящим из одного участника, который одновременно осуществляет функции единоличного исполнительного органа данного общества;

2) отношениям, возникающим при переходе к обществу доли или части доли в его уставном капитале в случаях, предусмотренных настоящим Федеральным законом;

3) отношениям, возникающим при переходе прав на имущество в процессе реорганизации общества, в том числе договорам о слиянии и договорам о присоединении.

Риски нового Закона об ООО

В новом Законе есть понятие «крупная сделка». Под него могут попасть сделки по двум критериям: стоимостный или любой другой критерий, определенный уставом (ст. 44). Рассмотрим эту и другие особенности нового закона об обществах с ограниченной ответственностью, которые несут потенциальные риски для всех участников процесса.

Риски контрагентов ООО

  1. Крупные сделки — согласие общего собрания участников.

Согласно ч. 2 ст. 44, если сумма сделки 50% и более чистых активов ООО, такая сделка должна обязательно быть согласована общим собранием участников. Стоимость чистых активов определяется по состоянию на конец предыдущего квартала. Согласно ПСБУ 19, чистые активы — активы предприятия за вычетом его обязательств.

Теперь контрагенты всегда должны требовать с ООО документ, из которого можно увидеть стоимость чистых активов (баланс). Иначе договор просто подпишет директор, а потом может оказаться, что необходимо согласие общего собрания. И встанет вопрос о действительности сделки (ст. 46).

При этом под крупные сделки подпадают не только «50 и более процентов», но также любые сделки, определенные крупными в уставе ООО. При этом, если компания могла совершить одну крупную сделку вместо нескольких поменьше, то каждая из таких «мелких» сделок считается крупной. Так что раздробить сумму договора не получится.

  1. Заинтересованная сделка.

Согласно ст. 45, сделка, касательно которой есть заинтересованность, должна иметь один из следующих признаков. Во-первых, если сделка заключается с должностным лицом ООО или ее аффилированным лицом. Во-вторых, сделка заключается с участником, чья доля в ООО составляет 20% и более. В-третьих, сделка заключается юрлицом, у которого в органах присутствует должностное лицо ООО или его участник с долей 20% и более.

В уставе ООО может (не обязательно) содержаться специальный порядок согласования таких сделок. Например, их одобрение общим собранием.

Риски и ограничения директора ООО

  1. Если чистые активы ООО по сравнению с прошлым годом снизились более чем на 50%, директор обязан созвать общее собрание участников. Оно должно состояться на протяжении 60 дней со дня такого снижения (ч. 3 ст. 31). Собрание должно рассмотреть вопросы о мерах по улучшению финансового состояния компании, об уменьшении уставного капитала, или о ликвидации ООО.

Если директор не созвал собрание и произошло банкротство ООО в течение трех лет со дня снижения стоимости чистых активов, такой директор несет субсидиарную ответственность по обязательствам компании. То есть для наступления ответственности директора необходимо одновременно два условия.

Напомним, что субсидиарная ответственность подразумевает, что кредиторы сначала должны обратиться к основному должнику (ООО), и только после отказа они имеют право потребовать задолженность у директора (ст. 619 ГК Украины).

  1. Директор несет ответственность перед ООО за убытки, причиненные компании действиями или бездеятельностью директора (ст. 40). Обратите внимание: в данном случае, директор отвечает не перед кредиторами компании, а перед самой компанией. То есть если директор и основатель — одно лицо (или аффилированные лица), то никакой ответственности не наступает. То же самое касается членов наблюдательного совета в случае его создания. Кроме того, если будет доказано, что в убытках компании нет их вины, то ответственность снимается.
  2. Директор, который нарушил порядок заключения крупных сделок, несет ответственность за убытки, причиненные предприятию (ст. 44). Конечно, если убытки имеются. Убытки, нанесены предприятию. То есть ответственность директора может быть только перед самим предприятием, а не перед кредиторами ООО.
  3. Директор, который нарушил порядок заключения сделок с заинтересованностью, несет ответственность за убытки, причиненные предприятию(ст. 45).

Напомним, что норма об ответственности директора за убытки компании в случае нарушения им своих обязанностей касательно представительства давно содержится в ч. 4 ст. 92 ГК Украины. Так что ничего нового тут нет.

  1. Директор без согласия общего собрания участников не имеет право работать как физлицо-предприниматель (ФЛП) в той же сфере хоздеятельности, что и компания, где он — директор. Также директор без согласия собрания не может быть членом исполнительного органа или наблюдательного совета другой компании, которая занимается тем же видом хоздеятельности, что и его ООО; быть участником полного товарищества или полным участником коммандитного общества, которые занимаются тем же, что и ООО. То же самое касается члена наблюдательного совета.
  2. Дивиденды. Они выплачиваются за счет чистой прибыли ООО. Если должностное лицо обмануло участников ООО о финансовом состоянии компании, что привело к неправомерной выплате дивидендов, такое лицо несет солидарную с участниками ответственность касательно возврата дивидендов компании (ст. 26).
  3. Любой участник с долей от 10% и выше имеет право назначить независимый аудит компании. Директор обязан обеспечить аудитору возможность работать и представить ему все необходимые документы.
  4. При избрании на должность должностное лицо обязано предоставить ООО перечень аффилированных лиц (ч. 4 ст. 42). К последним относятся подконтрольные юрлица, а также члены семьи и близкие родственники (п. 1 ч. 1 ст. 2 закона об акционерных обществах).

Риски ООО

  1. Полномочия директора могут быть прекращены только путем избрания нового директора (ч. 13 ст. 39). Таким образом, нельзя уволить директора, не назначив другого на замену.

Риски участников ООО

  1. Участник с долей 50 и более процентов может выйти из ООО только после согласования такого шага со всеми остальными участниками (ст. 24).
  2. Ограничение в выплате дивидендов. В Законе предусмотрены два условия, когда участникам запрещено выплачивать дивиденды (ст. 27). Первое: ООО не рассчиталось с бывшими участниками общества, которые покинули компанию. Второе: имущества уже недостаточно для погашения задолженности перед кредиторами или станет недостаточно в результате выплаты дивидендов. Дополнительные условия-ограничения могут быть предусмотрены в уставе ООО.
  3. Специальный срок исковой давности для требований о признании недействительными решений общего собрания — 1 год. Соответствующие изменения внесены в ст. 258 ГК Украины.

Риски контрагентов участника ООО

  1. Ничтожный договор, заключенный третьим лицом с участником ООО.

Новый закон ввел понятие «корпоративный договор» (далее — КД). В таком договоре участники ООО могут предусмотреть порядок реализации своих прав и обязанностей по отношению к ООО и друг к другу.

Согласно ч. 6 ст. 7 закона, если между участниками ООО заключен корпоративный договор, и один из участников, вопреки условиям КД, заключает договор с третьим лицом, то договор между участником и третьей стороной является ничтожным.

При этом, чтобы такой договор считался ничтожным, необходимо, чтобы третья сторона знала или должна была знать о том, что ее договор противоречит условиям КД. В тоже время, по общему правилу, содержание корпоративного договора не подлежит раскрытию и является конфиденциальным, если обратное не предусмотрено уставом ООО (ч. 5 ст. 7).

Таким образом, теоретически, третья сторона не должна знать о факте существования и условиях КД. Поэтому ее сделка с участником ООО, которая противоречит условиям КД, не будет считаться ничтожной. Однако другие участники ООО могут доказывать такую ничтожность в судебном споре, убеждая суд, что третья сторона должна была знать или знала об условиях КД, и договор все-таки ничтожный.

Риски кредиторов ООО

  1. По старому закону, при уменьшении размера уставного капитала уведомлялись все кредиторы ООО. И они могли потребовать досрочного прекращения либо выполнения обязательств ООО перед ними. Кроме того, они могли претендовать на возмещение их убытков (ст. 52 закона о хозяйственных обществах).

Согласно новому закону, уведомляются не все кредиторы, а лишь те, чьи требования к ООО не обеспечены залогом, гарантией либо поручительством. Кроме того, обеспеченные кредиторы не только не уведомляются об уменьшении уставного капитала ООО, но также больше не имеют права требовать досрочного прекращения либо выполнения обязательств ООО перед ними (ч. 4 ст. 19).

Риски ООО при наследовании доли участника

  1. Сейчас в связи со смертью участника ООО его наследники имеют преимущественное право вступление в такое ООО. Но юридическое лицо может отказать наследнику и не принимать его в состав участников ООО (ст. 55 закона о хозяйственных обществах).

После 17 июня 2018 года доля умершего участника переходит к его наследнику без согласия других участников (ст. 23). Однако, если наследник в течение полутора лет не подал в ООО заявление о вступлении, общество может исключить такого наследника из состава участников ООО. Это в том случае, если доля такого участника не превышает 50%. Если 50% и более, общество может принять решение о ликвидации.

Этот краткий обзор должен немного подготовить всех заинтересованных лиц к новым реалиям законодательства об обществах с ограниченной ответственностью.

Напомним, ранее «Судебно-юридическая газета» публиковала материал: Незаконное хранение и передача оружия: что нужно знать о наказании.

Стаття 46. Застосування вогнепальної зброї

Про Національну поліцію

  • перевірено сьогодні
  • закон від 05.08.2018
  • вступив у чинність 02.07.2015

Ст. 46 Про поліцію в останній чинній редакції від 2 липня 2015 року.

Нові не набрали чинності редакції статті відсутні.

Розділ V. Поліцейські заходи

Стаття 46. Застосування вогнепальної зброї

1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.

2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.

4. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:

1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;

2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;

3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;

4) для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;

5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;

6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського;

7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського.

5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.

6. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:

1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;

2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;

3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;

4) якщо особа чинить збройний опір;

5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.

7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.

8. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.

9. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.

10. Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов’язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.

11. Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

12. Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування.

Спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським.

13. Поліцейський може використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров’ю поліцейського та інших осіб.

Стаття 46. Наслідки початку процедури ліквідації банку

2. З дня початку процедури ліквідації банку:

1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв’язку з ліквідацією банку;

2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

3) строк виконання всіх грошових зобов’язань банку та зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) вважається таким, що настав;

4 — 1 ) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;

5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;

6) укладення правочинів, пов’язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;

7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.

8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов’язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов’язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов’язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:

за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;

кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов’язаними з банком особами.

3. Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов’язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов’язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Вимоги за зобов’язаннями банку із сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред’являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

4. Протягом 15 днів, але не пізніше строків, установлених Фондом, керівники банку (якщо в банку не здійснювалася тимчасова адміністрація) забезпечують передачу бухгалтерської та іншої документації банку, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банку Фонду/уповноваженій особі Фонду. У разі ухилення від виконання зазначених обов’язків винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

5. Особа, яка навмисно перешкоджає доступу Фонду/уповноваженої особи Фонду до банку, його приміщень, засобів зв’язку, операційних систем, активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Стаття 46. Застосування вогнепальної зброї

1. Застосування вогнепальної зброї є найбільш суворим заходом примусу.

2. Поліцейський уповноважений на зберігання, носіння вогнепальної зброї, а також на її застосування і використання лише за умови що він пройшов відповідну спеціальну підготовку.

3. Порядок зберігання і носіння вогнепальної зброї, що знаходиться в розпорядженні поліцейського, перелік вогнепальної зброї та боєприпасів, що використовуються в діяльності поліції, та норми їх належності встановлюються Міністром внутрішніх справ України.

4. Поліцейський уповноважений у виняткових випадках застосовувати вогнепальну зброю:

1) для відбиття нападу на поліцейського або членів його сім’ї, у випадку загрози їхньому життю чи здоров’ю;

2) для захисту осіб від нападу, що загрожує їхньому життю чи здоров’ю;

3) для звільнення заручників або осіб, яких незаконно позбавлено волі;

4) для відбиття нападу на об’єкти, що перебувають під охороною, конвої, житлові та нежитлові приміщення, а також звільнення таких об’єктів у разі їх захоплення;

5) для затримання особи, яку застали під час вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину і яка намагається втекти;

6) для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожують життю і здоров’ю людей та/або поліцейського;

7) для зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю людей та/або поліцейського.

5. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки після попередження про необхідність припинення протиправних дій і намір використання заходу примусу, визначеного цією статтею.

6. Застосування вогнепальної зброї без попередження допускається:

1) при спробі особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену ним відстань, чи доторкнутися до зброї;

2) у разі збройного нападу, а також у разі раптового нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів або інших засобів, що загрожують життю чи здоров’ю людей;

3) якщо особа, затримана або заарештована за вчинення особливо тяжкого чи тяжкого злочину, втікає із застосуванням транспортного засобу;

4) якщо особа чинить збройний опір;

5) для припинення спроби заволодіти вогнепальною зброєю.

7. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю тільки з метою заподіяння особі такої шкоди, яка є необхідною і достатньою в такій обстановці, для негайного відвернення чи припинення збройного нападу.

8. Поліцейський уповноважений застосовувати вогнепальну зброю у разі збройного нападу, якщо відвернення чи припинення відповідного нападу неможливо досягнути іншими засобами.

9. Поліцейському заборонено застосовувати вогнепальну зброю в місцях, де може бути завдано шкоди іншим особам, а також у вогненебезпечних та вибухонебезпечних місцях, крім випадків необхідності відбиття нападу або крайньої необхідності.

10. Поліцейський зобов’язаний у письмовій формі повідомляти свого керівника про застосування вогнепальної зброї, а також негайно повідомити свого керівника про активне застосування вогнепальної зброї, який, у свою чергу, зобов’язаний поінформувати центральний орган управління поліції та відповідного прокурора.

11. Поліцейський може взяти до рук вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, що склалася, можуть виникнути підстави для її застосування.

12. Під час затримання осіб, щодо яких у поліцейського виникла підозра у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також під час перевірки документів у таких осіб поліцейський може привести в готовність вогнепальну зброю та попередити особу про можливість її застосування.

Спроба особи, яку затримує поліцейський із вогнепальною зброєю в руках, наблизитися до нього, скоротивши визначену поліцейським відстань, чи доторкнутися до зброї є підставою для застосування вогнепальної зброї поліцейським.

13. Поліцейський може використати вогнепальну зброю для подання сигналу тривоги або виклику допоміжних сил, або для знешкодження тварини, яка загрожує життю чи здоров’ю поліцейського та інших осіб.